Депресивні розлади – один із головних викликів у сучасній медичній науці: незважаючи на об’єктивне покращення якості життя, людство продовжує вдаватися до депресії. За даними ВООЗ, 3,8% населення планети та 6,5% жителів Європи страждають від депресії, але прогрес не стоїть на місці – при адекватному лікуванні емоційний стан вдається стабілізувати та швидко досягти покращення. Інноваційні методи терапії тепер доступні: приватна клініка «СІОН» в Київі пропонує пройти курс лікування від депресії за помірною ціною та відкрити світ заново!
Що таке депресія?
В побуті термін «депресія» часто використовують некоректно, маючи на увазі короткострокові епізоди смутку, досади і розчарування в складні періоди життя. Справжня депресія це не туга і не романтична меланхолія, а серйозний розлад психіки, що стосується всіх сфер функціонування особистості. Пригнічений стан триває тижнями, місяцями та роками, викликаючи когнітивні порушення, вегетативні розлади, абулію та апатію аж до повної втрати інтересу до життя, втрати соціальних навичок та здатності до самообслуговування.
Також не варто плутати стан депресії та горя: трагічні події викликають інтенсивні переживання, проте в нормі не призводять до депресії. При проживанні горя емоційний стан буває украй важким, але при цьому страждання не поглинає особистість цілком, а спектр емоцій різноманітніший.
Крім болю та розпачу, при горюванні людина може відчувати гнів, жаль, каяття та інші почуття. Згодом стан покращується та завершується прийняттям. Емоційна палітра депресії позбавлена динаміки та безпросвітна; самостійно вийти з цього стану вкрай складно – потрібна допомога фахівця та медикаментозна підтримка.
Який лікар лікує депресію?
Депресія визнана психічним розладом, відповідно її лікування входить до компетенції лікаря-психіатра, який ставить діагноз, розробляє схему терапії, підбирає медикаменти і веде пацієнта. Також у лікуванні бере участь клінічний психолог, який курирує підтримуючу терапію та соціальну реабілітацію пацієнтів; при ендогенних депресіях залучають профільних спеціалістів – терапевтів, неврологів, ендокринологів.
Олена Володимирівна Новохатська
Лікар-психіатр, Психотерапевт
Князєва Ольга Анатоліївна
Лікар-психіатр, дитячий психіатр
Види депресій
Клінічна картина депресії надзвичайно варіативна і не завжди відповідає класичному опису з підручників. Саме тому доцільніше говорити про афективні розлади з переважанням депресивного компонента.
Згідно з класифікацією МКХ-11, депресивні стани поділяють на кілька типів залежно від інтенсивності, тривалості та вираженості симптомів:
- Одиничний депресивний епізод (6A70) – симптоми зберігаються від двох тижнів до одного року, без рецидивів у минулому.
- Рекурентний депресивний розлад (6A71) – епізоди повторюються і можуть тривати від кількох місяців до років.
- Дистимічний розлад (6A72) або хронічна депресія – симптоми виражені м’яко, але тривають роками або десятиліттями.
- Змішаний депресивний і тривожний розлад (6A73) – поєднання депресивної симптоматики з підвищеною тривожністю та фобіями.
- Інші уточнені депресивні розлади (6A7Y) – нетипові або комбіновані форми, що не підпадають під базову класифікацію.
Стадії розвитку депресії
Для депресивних станів характерне поступове прогресування, яке пацієнт сам часто не помічає – багато хто описує свій стан як «звичний» або «нормальний».
У класичному перебігу виділяють три стадії депресії:
Легка депресія
- Формуються негативні думки та переконання, з’являється відчуття втрати сенсу життя, поступове занурення в апатію.
- Можливе фізичне виснаження, хоча працездатність частково зберігається.
Депресія середньої тяжкості
- Додаються порушення сну, зміни апетиту, емоційна пригніченість посилюється.
Тяжка депресія
- Почуття провини перетворюється на нав’язливе самообвинувачення, виникає відчуття власної нікчемності, суїцидальні думки.
Клінічні варіанти депресії
Найчастіше діагностується рекурентна депресія, яка також позначається як «великий депресивний розлад» або клінічна депресія, при якій чітко проявляються симптоми афективного, когнітивно-поведінкового та нейровегетативного кластера. Рідше трапляється рекурентна швидкоплинна депресія зі швидким розвитком епізоду – близько двох тижнів на місяць протягом року.
При малій депресії виявляють не всі класичні симптоми, але щонайменше 14 діб визначаються хоча б дві основні ознаки депресивного розладу із трьох за версією DSM. Атипові депресії протікають без явного пригнічення, проте є надмірна чутливість і різкі зміни настрою. Можливі панічні атаки, переїдання та вегетативні розлади.
При психотичній, або маревній депресії загальна пригніченість поєднується з галюцинаціями та маренням. З хибних переконань характерно безпричинне самозвинувачення (марення провини), страх бідності та іпохондрія. Залежно від переважної симптоматики, етіології та сприйнятливості до медикаментозної терапії розрізняють кілька форм перебігу депресії:
- вітальна – незважаючи на тяжкий перебіг, добре відгукується на антидепресанти;
- резистентна – гірше піддається фармакотерапії; симптоми зберігаються навіть після двох чотиритижневих курсів антидепресантів;
- вегетативна – відзначається схильність до соматизації: коливання АТ, аритмія, біль у грудях, пітливість, порушення травлення;
- невротична – на тлі класичних симптомів виділяється почуття провини, занижена самооцінка та невпевненість у собі аж до відчуття повної нікчемності та безсилля;
- астенічна – швидко наростає апатія, слабкість та емоційна лабільність; симптоми загострюються при стресі та перевтомі;
- прихована – ознаки пригнічення виражені слабо, зовнішні прояви депресії можуть обмежуватися підвищеною стомлюваністю, прагненням до усамітнення, демотивацією та відмовою від колишніх інтересів;
- післяпологова – виникає на тлі зміни гормонального статусу, нестачі сну і стресу у жінок, що недавно народили;
- ендогенна – провокується соматичними захворюваннями, що впливають на функцію центральної нервової системи; серед основних причин – виснажливий больовий синдром, цукровий діабет, гіпотиреоз, цереброваскулярні розлади, черепно-мозкові травми, розлади клімаксу, деменції та пухлини мозку.
|
|
Ознаки та симптоми депресії
Існують різні підходи до діагностики депресивних розладів. Найбільш вживаними є критерії DSM-IV-TR та МКХ-10, які поділяють симптоми на основні та додаткові. Згідно з оновленою редакцією МКХ-11, кількість обов’язкових симптомів збільшено до п’яти, а клінічні прояви згруповано у три основні кластери: афективний, когнітивно-поведінковий і нейровегетативний.
Діагноз депресії можливий лише за наявності принаймні одного афективного симптому – пригніченого настрою, вираженого дефіциту енергії або втрати здатності отримувати задоволення від звичних речей. Паралельно з основними проявами фіксується широкий спектр неспецифічних симптомів, які набувають діагностичної значущості лише в поєднанні з основними критеріями.
Для встановлення діагнозу депресивного епізоду пацієнт має демонструвати не менше п’яти із наведених симптомів упродовж двох тижнів і більше:
- стійкі негативні переконання;
- занижена самооцінка і невіра у власні можливості;
- непропорційне або безпідставне почуття провини;
- песимістичне бачення майбутнього;
- порушення апетиту та сну;
- різке зниження або набір ваги;
- труднощі з концентрацією уваги та зниження обсягу пам’яті;
- психомоторна загальмованість або, навпаки, ажитація;
- нав’язливі думки про смерть або суїцидальні фантазії.
Діагностика і лікування
Депресія діагностується на основі патопсихологічного обстеження з використанням стандартизованих шкал оцінки настрою та емоційного стану. Важливо виключити вторинний характер симптомів: ознаки депресії не повинні бути спричинені вживанням психоактивних речовин, прийомом нейротропних препаратів або синдромом відміни. Також необхідно враховувати соматичні захворювання, що можуть впливати на функціонування центральної нервової системи.
Лікування депресії передбачає поєднання фармакотерапії, тривалої психотерапевтичної роботи та соціальної реабілітації. Середня тривалість терапевтичного курсу становить від 6 до 12 місяців.
Амбулаторна допомога рекомендована при легкому або середньотяжкому перебігу. У разі важкої депресії — вираженої тривожності, втрати здатності до самообслуговування, появи психотичних симптомів або суїцидальних думок — показана госпіталізація.
Фактори ризику та профілактика депресії
У розвитку депресії поєднуються як внутрішні, так і зовнішні чинники. Біологічна схильність посилюється під впливом психотравмуючого досвіду та дезадаптивних переконань. Для депресивного типу особистості характерні: нестійка нервова система, гіперактивність симпатоадреналової системи, підвищена вразливість до стресу, а також дефіцит серотоніну, дофаміну, норадреналіну й ендорфінів.
З погляду когнітивно-поведінкової моделі, причинами стану виступають дисфункційні уявлення, які заважають реалістично оцінювати події та адаптуватися до змін. Нестача соціальних навичок, слабкі особисті кордони та несприятливі умови (насильство, бідність, тривалі невдачі, токсичне виховання) сприяють закріпленню типових когнітивних викривлень:
- полярне мислення;
- надмірні та вибіркові узагальнення;
- схильність до перебільшення негативного;
- синдром набутої безпорадності.
Профілактика депресії включає дві складові: підвищення стресостійкості за рахунок здорового способу життя та формування стійкої особистої позиції. Фізична активність, достатній сон, збалансоване чергування навантаження і відпочинку покращують регуляцію настрою. Розвиток емоційної зрілості, соціальних навичок та самосвідомості знижує ризик хронізації розладу. Наявність психотравм чи схильності до негативного мислення – підстава для консультації з психотерапевтом.
|
|
Сезонні депресивні розлади
У частини пацієнтів депресивний розлад має сезонний характер і пов’язаний зі зниженим рівнем природного освітлення в осінньо-зимовий період. Недостатня інсоляція призводить до зниження вироблення серотоніну та мелатоніну, що може спричиняти появу депресивних симптомів у чутливих осіб. Із подовженням світлового дня симптоми зазвичай поступово зникають. Як профілактика та підтримуюча терапія рекомендовані світлотерапія та регулярні прогулянки на свіжому повітрі.
Наслідки депресії
До депресії не можна ставитися легковажно – без своєчасного лікування людина поступово втрачає соціальні зв’язки, професійні навички та здатність до самообслуговування. Повсякденна активність викликає труднощі, знижується мотивація, порушується режим гігієни та харчування. У тяжких випадках спостерігається виражена загальмованість і нездатність задовольнити базові фізіологічні потреби.
Родичі, які доглядають за хворими на депресію, нерідко виснажуються емоційно і фізично, що призводить до конфліктів у сім’ї. Діти в таких умовах ризикують отримати досвід емоційного відторгнення.
Через сповільнення когнітивних процесів погіршуються професійні функції: пацієнт втрачає концентрацію, часто припускається помилок, втрачає працездатність і може втратити роботу. Вегетативні розлади, пов’язані з депресією, сприяють розвитку хронічних захворювань, які залишаються без належної уваги – пацієнти ігнорують сигнали тіла, не маючи ні сил, ні бажання піклуватися про власне здоров’я.
Подолання депресії
Лікування депресії — це спільна відповідальність лікаря й пацієнта. Важливо не лише дотримуватись призначень, але й активно працювати над розширенням адаптивних можливостей психіки. У процесі психокорекції необхідно переглянути життєві установки й сформувати особисті копінг-стратегії, здатні компенсувати біологічну вразливість.
Для зниження ризику рецидиву слід приділити увагу глибинній роботі з психотравмами та акцентуаціями, усвідомленню власних почуттів і потреб, розвитку комунікативних навичок і методів емоційної саморегуляції. Процес відновлення поступовий, однак за підтримки фахівців він проходить з мінімальними витратами внутрішніх ресурсів і сприяє особистісному зростанню.
Чому депресія така небезпечна?
Затяжна депресія формує замкнене коло: через брак сил пацієнт втрачає можливості для особистого та професійного розвитку, що посилює почуття безнадійності й самозвинувачення. Втрачається мотивація, погіршується самооцінка, поглиблюється емоційна ізоляція.
Найбільшу загрозу становить не зниження якості життя, а підвищений ризик суїциду.
За даними ВООЗ: щороку близько 800 тисяч осіб у всьому світі завершують життя самогубством на тлі депресії.
Клініка «СІОН» закликає не ігнорувати симптоми психоемоційного виснаження і звертатися по допомогу на ранніх етапах. Професійне втручання дозволяє стабілізувати стан і запобігти ускладненням.
