Тяжка депресія – серйозне психічне захворювання, що потребує професійного втручання
Депресію стільки разів згадували недоречно, що багато хто перестав сприймати діагноз серйозно, прирівнюючи його до звичайного поганого настрою. Проте клінічна депресія – це не романтична меланхолія і не реакція на втрату, а справжнє психічне захворювання, яке поступово руйнує особистість. У США та Канаді велике депресивне розлад через високий ризик самогубства вважається ургентним станом і є підставою для госпіталізації. Отримати кваліфіковану допомогу при тяжкій депресії можливо і в Україні: після курсу лікування в приватній клініці СІОН ви знову відчуєте опору під ногами.
Поняття «тяжка депресія» у сучасній психіатрії
Під тяжкою або клінічною депресією зазвичай мається на увазі виражене афективне порушення з тенденцією до рецидивів і медикаментозної резистентності. Після першого епізоду майже у 50% пацієнтів протягом 5 років виникає рецидив; у середньому пацієнти з депресією переживають від 5 до 9 епізодів упродовж життя. Якщо два послідовні курси лікування антидепресантами (по 3–4 тижні кожен) не дають суттєвого покращення, діагностується резистентна форма депресії.
Захворювання суттєво обмежує соціальне функціонування особистості: навіть базові дії викликають труднощі, зникає здатність до прийняття рішень і самостійного догляду за собою. У пацієнтів виявляються виражені порушення емоційно-вольової сфери, стійкі когнітивні викривлення, соматичні симптоми та психомоторні розлади.
Згідно з класифікацією DSM-V, тяжкій депресії відповідає діагноз “великий депресивний розлад”, який може мати змішану форму з маніакальними проявами. У МКХ-10 для тяжкої депресії застосовуються коди:
F32.2 — тяжкий депресивний епізод без психотичних симптомів;
F32.3 — тяжкий депресивний епізод із психотичними проявами.
Олена Володимирівна Новохатська
Лікар-психіатр, Психотерапевт
Князєва Ольга Анатоліївна
Лікар-психіатр, дитячий психіатр
Симптоми та ознаки тяжкої (клінічної) депресії
Під час постановки такого серйозного діагнозу, як тяжка депресія, симптоми та лікування визначаються відповідно до міжнародних рекомендацій, що враховують найкращі практики у сфері психічного здоров’я. Міжнародна класифікація хвороб (МКХ) розрізняє основні та додаткові симптоми клінічної депресії.
До основних ознак тяжкого депресивного епізоду належать:
- Стійке пригнічення настрою — більшу частину дня пацієнт відчуває смуток, тугу, роздратування або внутрішню порожнечу.
- Втрата здатності відчувати позитивні емоції — байдужість до щоденних справ, втрата інтересу до улюблених занять і життя загалом.
- Дефіцит енергії — млявість, апатія, швидка втомлюваність.
Додаткові симптоми тяжкої депресії
Для диференціальної діагностики важливо враховувати додаткові симптоми, які відрізняють тяжкий депресивний епізод від легкого (F32.0) чи помірного (F32.1). У пацієнтів спостерігаються стійкі когнітивні викривлення, негативізм, песимізм та відчуття безвиході:
- занижена самооцінка, відчуття власної нікчемності;
- тривожність і страх перед майбутнім;
- надмірне або неадекватне почуття провини;
- зниження концентрації уваги та погіршення пам’яті;
- психомоторна загальмованість або збудження;
- безсоння або надмірна сонливість;
- суїцидальні думки та спроби самогубства;
- порушення харчової поведінки, різка зміна ваги.
У частини пацієнтів тяжкий депресивний епізод ускладнюється психотичною симптоматикою – маячні ідеї, галюцинації, дереалізація, деперсоналізація, депресивний ступор.
Можливе суттєве порушення поведінки: у спробах змінити свій стан пацієнти можуть вдаватися до зловживання алкоголем, психоактивними речовинами, безладних статевих зв’язків або занурюватися у релігійні та езотеричні практики.
Тетяна Георгіївна Редько. Тривожно-депресивний розлад. (Відео)
Псевдосоматичні ознаки депресії
Порушення обміну нейромедіаторів при депресивних розладах призводить до збоїв у вегетативній регуляції: надмірна активність симпато-адреналової системи негативно впливає на роботу внутрішніх органів та систем. У пацієнтів із тяжкими депресивними епізодами часто спостерігається соматичний синдром – численні скарги на фізичне самопочуття без підтвердженої органічної патології.
Найпоширеніші псевдосоматичні симптоми депресії:
- біль у серці, перебої серцевого ритму;
- головний біль, запаморочення;
- відчуття стиснення в грудній клітці;
- нестабільний артеріальний тиск;
- часті застуди та затяжні респіраторні захворювання;
- розлитий м’язовий біль;
- погіршення стану шкіри;
- випадіння волосся аж до облисіння;
- диспепсичні явища, порушення випорожнення;
- нечіткість зору, відчуття «туману» перед очима;
- зниження лібідо;
- порушення менструального циклу у жінок.
|
|
Причини виникнення тяжкої депресії
Схильність до депресивних розладів зумовлюється поєднанням біологічних, психологічних та соціальних чинників. Зазвичай йдеться про комбінацію індивідуальної вразливості та стресогенних обставин. При слабкому типі нервової системи та дефіциті нейромедіаторів (дофаміну, серотоніну, норадреналіну, ендорфінів) психотравмуюча подія частіше провокує глибоку депресивну реакцію.
До груп ризику належать:
- люди, які зазнають тривалого стресу;
- соціально незахищені верстви населення;
- жертви насильства;
- особи, позбавлені підтримки та емоційного контакту.
Також встановлено зв’язок між насильством у дитинстві та депресією в дорослому віці. Вихідці з дисфункціональних сімей часто мають низькі адаптивні ресурси, ригідні установки, схильність до вивченого безсилля.
Крім того, виснаження, хронічна втома та професійне вигорання можуть спричинити депресивний епізод. У жінок депресія іноді пов’язана зі зміною гормонального фону – під час вагітності, у післяпологовий період або в менопаузі.
Депресія також може виникати як супутній стан при:
- атеросклерозі судин головного мозку;
- синдромі Іценка — Кушинга (гіперкортицизм);
- гіпотиреозі;
- інсулінорезистентності та цукровому діабеті;
- нейродегенеративних захворюваннях, епілепсії;
- тяжких інфекціях;
- хронічному больовому синдромі;
- біполярному розладі та шизофренії.
Загальні закономірності розвитку тяжкої депресії
Для тяжких депресивних розладів характерне тривале підгостре перебігання. Протягом двох років і більше пацієнт періодично перебуває у пригніченому стані, який поступово трансформується в тяжкий депресивний епізод тривалістю близько року. Після цього спостерігається часткове полегшення симптомів — розлад переходить у середньотяжку або легку форму, зменшується вираженість соматичного синдрому, частково поліпшується самопочуття та соціальна адаптація.
Однак пом’якшення симптомів супроводжується хронізацією процесу – тривалість депресивних епізодів зростає до 3–5 років, при цьому ефективність медикаментозної терапії знижується. Через вегетативну нестабільність пацієнти гірше переносять препарати широкого спектра дії, але курс необхідно пройти до повного зникнення симптомів.
Критерії діагностики тяжкої депресії
На етапі діагностики важливо виключити соматичну патологію. Окрім патопсихологічного обстеження, призначаються лабораторні аналізи, інструментальні дослідження та консультації профільних спеціалістів – невролога, ендокринолога, кардіолога, гінеколога тощо.
Для виявлення симптомів використовують опитувальники Бека, Занга, шкалу PHQ-9 та інші клінічні інструменти. Звертають увагу на інтенсивність, тривалість і стабільність проявів; для деталізації картини додається інформація від родичів.
Згідно з МКХ-10: діагноз «тяжка депресія» ставиться при наявності 3 основних і щонайменше 5 додаткових симптомів, що зберігаються 2 тижні і більше.
За DSM-V: основний акцент – на функціональному стані пацієнта, кількість симптомів – від п’яти.
Алгоритми лікування тяжкої депресії
Ефективне лікування тяжкої форми депресії потребує часу та комплексного підходу. Найкращі результати показала трирівнева терапевтична схема, що враховує особливості перебігу захворювання.
1. Стаціонарне лікування
На першому етапі проводиться інтенсивна медикаментозна терапія в умовах стаціонару з індивідуальним підбором препаратів та корекцією дозування. Препаратами першого вибору є антидепресанти нового покоління з мінімальними побічними ефектами.
У разі вираженої тривожності чи суїцидальних намірів терапія починається з потужних антидепресантів у комбінації з анксиолітиками до досягнення ремісії. При недостатній ефективності м’яких препаратів пацієнта переводять на трициклічні антидепресанти. Психотичні прояви купуються за допомогою атипових антипсихотиків, а при затяжному або рецидивному перебігу до схеми додають нормотиміки. Тривалість госпіталізації зазвичай становить 3–4 тижні.
2. Амбулаторна підтримувальна терапія
Після стабілізації стану пацієнт виписується зі стаціонару й переходить на амбулаторне лікування тривалістю 6–12 місяців. У цей період хворий продовжує прийом підібраних препаратів, регулярно проходить огляди у психіатра та відвідує психотерапевтичні сеанси.
Психотерапія спрямована на зниження вираженості депресивних реакцій за рахунок опрацювання травматичного досвіду, страхів і деструктивних переконань. Навички саморегуляції допомагають підтримувати психоемоційний баланс у повсякденному житті.
3. Профілактика рецидивів
Після завершення основного курсу рекомендується профілактичний прийом нормотиміків, а також корекція стилю життя — зниження рівня стресу, нормалізація режиму сну, праці та відпочинку, помірна фізична активність.
Чи можна самостійно вийти з тяжкої депресії?
Клінічну депресію неможливо подолати лише силою волі — без медикаментозної підтримки стан пацієнта має тенденцію до погіршення. Призначити необхідні препарати може лише лікар-психіатр після клінічного обстеження. Навіть лікування депресії середнього ступеня тяжкості повинно відбуватися під контролем фахівців; у випадках тяжкого депресивного розладу медичний нагляд є обов’язковим.
За наявності такого діагнозу, як тяжка депресія, лікування в Києві доступне не лише в державних диспансерах. Якщо ви шукаєте анонімну допомогу в комфортних умовах, вас готова прийняти приватна клініка «СІОН». Ми гарантуємо конфіденційність, індивідуальний підхід та розумну вартість послуг. Госпіталізація триває лише стільки, скільки потрібно для стабілізації стану, а вся інформація про пацієнтів надійно захищена.
Не відкладайте звернення за допомогою – запишіться на консультацію вже сьогодні. Дорога до одужання починається з першого кроку.
