Біполярний афективний розлад (БАР) — складний психічний стан, який здатен маскуватися під різні емоційні прояви та серйозно впливати на особистість. Щоб навести порядок у класифікації симптомів, МКХ-11 виокремлює два основні типи перебігу БАР: перший тип (6A60) і другий тип (6A61). Перший тип зустрічається частіше, має вираженішу симптоматику та складніший перебіг. Вчасне звернення до фахівця — ключ до стабілізації стану та збереження якості життя. Клініка «СІОН» надає професійну допомогу у діагностиці та лікуванні біполярного розладу, допомагаючи знайти баланс і відновити внутрішню гармонію.
Характерні особливості біполярного розладу І типу
Згідно з сучасними уявленнями, БАР – це спектр ендогенних психопатологій, які провокують екстремальні перепади настрою – від циклоїдної акцентуації до психозу. За ступенем дезадаптації біполярний афективний розлад 1 типу ближче до психозу, ніж до неврозу, хоча зовні людина може справляти враження функціональної особистості.
Для першого типу БАР характерна циклічність: епізоди підвищеного настрою – манії чергуються з депресіями; причому депресивна фаза тягнеться у 2-3 рази довше за маніакальну. Інтервал між афективними епізодами становить цикл тривалістю від кількох днів до десятків років; в більшості випадків маніакальні та депресивні епізоди по черзі змінюють один одного та поділяються періодом стабілізації – інтермісією.
Чим коротші цикли, тим важча хвороба; при швидкоциклічній формі БАР відзначається від чотирьох епізодів на рік, при ультрашвидкоциклічній формі фази змінюються протягом доби. Відмінною рисою БАР першого типу виступає розгорнута манія з хвилеподібним перебігом, що призводить до тяжких порушень соціального функціонування.
Депресивні епізоди також протікають із наростанням та ослабленням симптомів; при цьому спостерігається тенденція до соматизації: хворі скаржаться на головний та м’язовий біль, утруднене дихання, шлункові спазми, нудоту і т.д. Найнебезпечнішим виявом біполярної депресії стають нав’язливі думки про самогубство; ступінь суїцидального ризику сягає 15–20%.
Як розпізнати біполярний розлад I типу у дорослих
Ознаки хвороби найбільш очевидні в маніакальну фазу, яка при першому типі БАР проявляється особливо яскраво – хворі сповнені сили і прагнуть активної діяльності. Відрізнити манію від звичайної захопленості та ентузіазму можна за вираженою соціальною дисфункцією; залежно від клінічної картини розрізняють три сценарії розвитку маніакального епізоду:
- “весела” манія – характеризується класичною тріадою симптомів (ейфорія, гіперактивність, психомоторне збудження);
- дисфорична манія – збудження набуває форми гнівливості, ворожості та неконтрольованих спалахів люті;
- психотична манія – до патологічного збудження приєднується продуктивна симптоматика – галюцинації, марення, сенестопатії тощо.
Як запідозрити біполярний розлад I типу у дітей
У зв’язку з незрілістю нервової системи настрій дитини може змінюватися швидко – однак якщо ці зміни стають різкими, непередбачуваними й супроводжуються порушенням поведінки, варто звернутися до дитячого психіатра. У дітей фази біполярного розладу зазвичай коротші, ніж у дорослих, а дратівливість, агресія та конфліктність можуть бути притаманні як маніакальній, так і депресивній фазі.
У фазі манії діти стають надмірно збудженими, порушують правила поведінки, провокують однолітків і виявляють неконтрольовану активність. Підлітки можуть вдаватися до ризикованої поведінки, пробувати алкоголь, наркотики або потрапляти під вплив асоціального середовища.
Депресивні прояви у дітей іноді не супроводжуються класичними ознаками пригнічення – замість цього спостерігається втрата інтересу до навчання, зниження мотивації, проблеми з концентрацією. В деяких випадках у дитини формується спотворене сприйняття майбутнього: вона щиро переконана, що зусилля марні, адже перспектив немає.
Раннє виявлення симптомів біполярного розладу у дітей підвищує шанси на ефективну допомогу. Якщо поведінка вашої дитини викликає занепокоєння – не зволікайте з консультацією у фахівця.
Медична діагностика біполярного розладу I типу
Теоретично біполярний афективний розлад I типу (БАР) можна діагностувати після першого маніакального, гіпоманіакального або змішаного епізоду. Проте на практиці встановити діагноз одразу вдається не завжди. У більшості випадків захворювання починається з депресивної фази, і лише один із п’яти пацієнтів отримує точний діагноз протягом першого року звернень до лікаря.
Основний депресивний епізод визначається за наявністю щонайменше п’яти з наведених симптомів, які свідчать про суттєве порушення психоемоційного стану:
- пригнічення, втрата емоційної реактивності;
- домінування негативних емоцій;
- відчуття провини або сорому без причини;
- розлади сну – безсоння або надмірна сонливість;
- зниження або посилення апетиту;
- безпричинна втрата або набір ваги;
- байдужість до звичних занять;
- зниження лібідо;
- загальна загальмованість – мовна, рухова, ментальна;
- постійна втома, труднощі з виконанням рутинних справ;
- складність з плануванням та прийняттям рішень;
- зниження концентрації та когнітивної продуктивності;
- тривожність, вегетативні порушення;
- страх майбутнього, песимістичне мислення;
- думки про смерть або суїцидальні фантазії.
Змішані епізоди поєднують ознаки депресії з підвищеною психомоторною активністю: наприклад, на фоні пригніченого настрою можуть виникати раптові сплески веселості, дратівливості чи підвищеної активності.
Маніакальні та гіпоманіакальні епізоди діагностуються при наявності щонайменше трьох з таких ознак:
- переоцінка своїх можливостей, відчуття «великої місії»;
- немотивований підйом настрою, ейфорія або нервозність;
- зниження потреби у сні та їжі;
- неуважність, розсіяна концентрація;
- пришвидшене мовлення, стрибки думок;
- хаотичні або імпульсивні дії;
- ризиковані вчинки або необдумані рішення;
- порушення соціальних норм – безцеремонність, гіперсексуальність тощо.
Щоб виключити інші стани, біполярний розлад диференціюють з обсесивно-компульсивним розладом, психозами шизофренічного спектра, реактивними психозами та залежностями.
Важливо: психотична симптоматика також може бути наслідком соматичних захворювань – зокрема, гіпертиреозу, надниркової дисфункції, енцефалопатій. Тому доцільно пройти магнітно-резонансну томографію головного мозку, здати гормональні та біохімічні аналізи, а також зібрати анамнез зі слів родичів для повної клінічної картини.
Які фактори ризику біполярного афективного розладу I типу?
Для розвитку біполярного афективного розладу I типу (БАР-I) необхідна сукупність двох чинників: біологічної вразливості організму та негативних впливів зовнішнього середовища. У багатьох пацієнтів з БАР-I виявляють генетичні мутації, які передаються у спадок, поступово накопичуються в поколіннях і призводять до анатомічних змін у головному мозку, а також порушень нейрогуморальної регуляції.
Наукові дослідження доводять, що емоційна нестабільність психотичного рівня пов’язана з гіперактивністю симпато-адреналової системи та порушеннями обміну нейромедіаторів. Особливості характеру також відіграють роль: БАР частіше діагностується у людей із шизоїдними або психастенічними рисами, жорсткими переконаннями та схильністю до надмірних емоційних реакцій.
Однак навіть за наявності вродженої схильності для дебюту захворювання зазвичай потрібен тригер – стресовий або травматичний фактор. До основних ризиків належать:
- ускладнення під час вагітності та пологів;
- черепно-мозкові травми та нейроінфекції;
- тривале або неконтрольоване вживання антидепресантів;
- зловживання алкоголем, наркотиками, стимуляторами;
- ендокринні захворювання – цукровий діабет, метаболічний синдром, гіпертиреоз, остеопороз;
- хронічне недосипання, фізичне та психоемоційне перенапруження.
Розуміння цих факторів дозволяє своєчасно звернути увагу на перші прояви БАР та почати лікування ще до розвитку ускладнень.
|
|
Коли звертатись до лікаря?
Якщо ви періодично відчуваєте безпричинну ейфорію, а в пориві натхнення вам спадають на думку дивні ідеї, які не доводять до добра, настав час проконсультуватися з психіатром. У період манії люди діють необдумано – кидають роботу та сім’ю, пускаються в авантюри та швидкоплинні романи, безрозсудно витрачають накопичення і навіть можуть вчинити правопорушення, не впоравшись із гнівом.
У депресивний період пацієнта охоплює сором, розпач і почуття провини за помилки, з’являються думки про своє нікчемність, від яких хочеться відволіктися випивкою, наркотиками, азартними іграми або черговою порцією екстриму, але втікати вічно від реальності неможливо. Запишіться на прийом до клініки «СІОН», і ми допоможемо вам створити нову реальність – без емоційних гойдалок та проблем, що створюються діагнозом!
Форми лікування біполярного афективного розладу I типу
Біполярний афективний розлад I типу потребує комплексного лікування, однак загальний прогноз є сприятливим – цей діагноз не призводить до деградації особистості чи стійких когнітивних порушень. У разі вираженої манії з продуктивною симптоматикою показана госпіталізація на 2–4 тижні: за цей період підбирається індивідуальна терапевтична схема та стабілізується стан пацієнта.
Сучасні підходи до лікування БАР базуються на персоналізованій стратегії, що включає як медикаментозну корекцію, так і психотерапевтичну та реабілітаційну підтримку:
- Медикаментозна терапія: нормотиміки (препарати стабілізації настрою) у поєднанні з СІЗЗС при депресивних епізодах або з атиповими антипсихотиками при манії;
- Нейромодуляція та транскраніальна магнітна стимуляція;
- Загальнозміцнювальні процедури: масаж, ЛФК, фізіотерапія, вітамінотерапія;
Психотерапія та психокорекція: робота над особистісними вразливостями, формування навичок саморегуляції, нормалізація біо- та соціального ритму через когнітивно-поведінкову, інтерперсональну та сімейну терапію.
Профілактика та рекомендації при біполярному розладі
Як і більшість ендогенних психічних захворювань, біполярний афективний розлад I і II типу має рецидивуючий перебіг. Однак при дотриманні лікарських рекомендацій можливо суттєво зменшити частоту загострень та продовжити періоди ремісії.
Щоб уникнути нових аффективних епізодів:
- Нормалізуйте режим дня – достатній сон і регулярний відпочинок знижують ризик зривів;
- Відмовтеся від стимуляторів – нікотину, алкоголю, енергетиків;
- Уникайте хронічного стресу – замініть виснажливе емоційне навантаження на здорові способи розвантаження: прогулянки, спорт, мистецтво;
- Розширюйте соціальне коло – відкритість до спілкування з позитивними людьми сприяє емоційній стабільності;
- Дотримуйтесь схеми прийому ліків, не переривайте лікування без узгодження з лікарем;
- Регулярно проходьте обстеження, навіть у періоди стабільного самопочуття.
Коли ви навчитеся усвідомлено керувати своїм станом, зможете не лише попередити рецидив, а й розкрити повний потенціал свого внутрішнього світу.
