Поведінкові розлади: симптоми, особливості, класифікація
Згідно з класифікацією МКХ-10, поведінковими розладами вважають порушення, що проявляються повторюваними, стійкими зразками агресивної, антисоціальної або демонстративної поведінки.
Такі розлади зазвичай виникають у дитячому віці. У частини дітей із віком симптоми згасають – те, що в побуті називають «переріс/переросла». В інших випадках порушення поведінки зберігаються і можуть трансформуватися в риси особистості в дорослому віці.
Основні прояви поведінкових розладів:
- Дисоціальність – свідоме порушення соціальних або моральних норм (драки, цькування, навмисне псування майна, підпали, крадіжки тощо);
- Агресивність – жорстокість до людей чи тварин, що може проявлятися як фізичне насильство, приниження, залякування, імпульсивна лють.
- Окремі епізоди такої поведінки не є підставою для постановки діагнозу. Розлад поведінки діагностується лише за умови стійкої присутності щонайменше трьох симптомів протягом не менше ніж 6 місяців.
До розладів поведінки відносять:
- Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ);
- Адаптаційний розлад у відповідь на стресові фактори;
- Розлади настрою;
- Розлади аутистичного спектра;
- Антисоціальний розлад особистості.
Олена Володимирівна Новохатська
Лікар-психіатр, Психотерапевт
Князєва Ольга Анатоліївна
Лікар-психіатр, дитячий психіатр
Розвиток поведінкових розладів може зумовлюватися різними факторами
До них належать як біологічні особливості, так і середовищні умови, у яких зростає дитина.
Ускладнення під час пологів
Під час масштабних досліджень було виявлено зв’язок між розладами поведінки та низкою об’єктивних чинників: ускладненнями при народженні, низькою масою тіла немовляти, наявністю дрібних фізичних аномалій. Ці фактори не є прямою причиною, однак підвищують імовірність розвитку відхилень у поведінці дитини.
Темперамент
Сам по собі тип темпераменту не є причиною формування розладу. Однак у поєднанні з несприятливими соціальними чинниками (стресове оточення, нестабільне виховання) певні риси темпераменту можуть сприяти проявам порушень поведінки.
Вербальні труднощі
Діти з низьким рівнем вербального інтелекту мають підвищений ризик поведінкових розладів. Самоконтроль тісно пов’язаний з вербальною пам’яттю, абстрактним мисленням та мовленнєвими навичками. Їх недостатній розвиток може сприяти імпульсивності, агресивності, складнощам у соціальній адаптації.
Порушення когнітивних функцій
Зниження здатності концентрувати увагу, труднощі із самоспостереженням, недостатній досвід планування, низька мотивація досягати мети – типові ознаки поведінкових відхилень. Такі діти часто не можуть передбачати наслідки власних дій, погано переносять зміну умов, не вміють стримувати неадекватні реакції.
Вплив сімейного середовища
Окрему роль у формуванні поведінкових розладів відіграє стиль виховання. Жорстка критика, покарання, недостатня емоційна залученість батьків, відсутність підтримки, тепла й довіри – усе це формує в дитини недовіру до дорослих і моделі деструктивної поведінки. Саме у взаєминах із батьками часто закладаються передумови тривожності, агресії, проблем з адаптацією.
Розлад поведінки – це не психоз
На відміну від психічних захворювань, розлад поведінки не є хворобою у традиційному розумінні. Це поведінковий синдром, при якому людина має знижений рівень самоконтролю, не вміє будувати конструктивні соціальні зв’язки, демонструє стійкі асоціальні установки.
У рамках класифікації МКХ-10 поведінкові розлади чітко відмежовують від психозів. Людина з розладом поведінки зберігає контакт із реальністю: у неї немає маячень, галюцинацій, дезорієнтації. Проте дії, що вона здійснює, порушують соціальні норми, несуть ризики для оточення, свідчать про внутрішню деструкцію.
Класифікація поведінкових розладів
Поведінкові розлади супроводжуються емоційними, когнітивними та соціальними порушеннями. Ще з дитячого віку у таких пацієнтів спостерігається підвищений рівень негативних емоцій, складнощі у спілкуванні з оточенням, дезадаптація та труднощі із самореалізацією.
Залежно від клінічної картини та переважаючих симптомів, виділяють кілька основних типів поведінкових розладів у дитячому віці:
Гіперкінетичні розлади
Характеризуються надмірною активністю, імпульсивністю, порушенням уваги, затримками мовленнєвого та моторного розвитку, труднощами в навчанні. До цього типу належать синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) та гіперкінетичний розлад.
Дисоціальні розлади
Проявляються агресивністю, зухвалою або провокативною поведінкою, зниженим рівнем емпатії, ігноруванням соціальних норм і правил. До цієї групи належать: психопатичні риси, социопатія, опозиційно-викличний розлад, а також соціалізовані та несоціалізовані поведінкові розлади.
Змішані розлади поведінки та емоцій
Комбіновані розлади, при яких одночасно проявляються гіперкінетичні, дисоціальні та емоційні симптоми.
Депресивні поведінкові розлади
Проявляються стійкою девіантною поведінкою на тлі вираженої депресії. Характерні ознаки: пригнічений настрій, апатія, порушення сну, зниження апетиту, зниження загальної активності.
Який лікар лікує розлади поведінки?
Якщо небажана або деструктивна поведінка повторюється у дитини протягом щонайменше шести місяців без очевидної причини, варто звернутися до фахівця.
Першим кроком є консультація дитячого психолога – для первинної оцінки емоційного стану та поведінкових особливостей.
Для уточнення діагнозу, визначення типу розладу та побудови індивідуального плану корекції рекомендується звернутися до дитячого психіатра. Саме він встановлює, чи наявне психічне або поведінкове порушення, і призначає необхідне лікування – психотерапію, медикаментозну підтримку або комплексну допомогу.
Причини порушень поведінки
Розвиток поведінкових розладів пов’язаний із порушенням нейроендокринної регуляції та дисбалансом нейромедіаторів під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.
Схильність до поведінкових порушень може бути зумовлена генетичними аномаліями, родовою травмою, гіпотрофією чи гіпоксією при народженні, порушеннями обміну речовин, черепно-мозковими травмами, нейроінфекціями, епілепсією або дитячим церебральним паралічем.
Серед факторів, що провокують девіантну поведінку в уразливих дітей, виділяють три основні групи:
- Сімейні – жорстоке поводження, гіперопіка, напружена атмосфера в родині, завищені вимоги, емоційна холодність і відстороненість з боку близьких, надмірна суворість або потурання примхам, асоціальний спосіб життя батьків, психічні захворювання в родині.
- Соціальні – надмірне навчальне навантаження, неефективна організація освітнього процесу, конфлікти з однолітками або вчителями, булінг, соціальні потрясіння, бідність, низький соціальний статус родини.
- Психологічні – занижена або нестійка самооцінка, емоційна нестабільність, невпевненість у собі, підозріле або насторожене ставлення до оточення.
Симптоми поведінкових розладів
Інтенсивність та частота проявів поведінкових розладів залежать від типу нервової системи, наявності супутніх психічних станів та індивідуальних особливостей дитини. Оскільки девіації поведінки пов’язані з порушенням вищої нервової діяльності, у першу чергу страждають когнітивні функції.
Основні когнітивні порушення:
- недостатній контроль імпульсів;
- обмежений обсяг робочої пам’яті;
- уповільнений розвиток мовлення;
- слабка координація рухів;
- труднощі з концентрацією уваги;
- недостатнє розуміння причинно-наслідкових зв’язків;
- складнощі в навчанні, стійка неуспішність;
- швидка втомлюваність, зниження працездатності.
Емоційні симптоми
При поведінкових розладах емоційна сфера змінюється залежно від типу порушення. Наприклад, при СДУГ і депресивному розладі спостерігається занижена самооцінка, почуття провини, тривожність, сором, підвищена чутливість до стресу, схильність до самозвинувачення та саморуйнування.
Поведінкові прояви:
- При СДУГ: надмірна рухливість, імпульсивність, неорганізованість, несподівані прояви емоцій, складнощі з плануванням і завершенням дій.
- При депресивному розладі: апатія, втрата апетиту, порушення сну, загальмованість.
- При дисоціальних порушеннях: переважають агресія, роздратованість, похмурість, дратівливість, схильність до раптових вибухів гніву.
Такі діти часто демонструють емоційну нестабільність: підвищену підозріливість, образливість, прагнення до домінування. Спостерігається егоцентризм, несприйняття критики, мстивість, заздрість до чужих досягнень.
Характерні особливості поведінки:
- свідоме ігнорування соціальних норм і авторитетів;
- прагнення бути в центрі уваги будь-якою ціною;
- схильність до хуліганства, агресії, крадіжок;
- відмова підкорятись дорослим, конфлікти з вчителями, прогули школи, бійки з однолітками;
- втечі з дому, бродяжництво.
Пізнавальні інтереси слабко виражені. Діти часто демонструють демонстративну або навмисно “дурну” поведінку. Девіантні вчинки можуть бути без явної причини, супроводжуватися жорстокістю й навмисністю. Діти отримують задоволення від принижень, знущань, псування речей, шкоди тваринам.
До зауважень і покарань такі діти не чутливі. Часто свідомо ухиляються від відповідальності, перекладаючи провину на інших. Характерною є патологічна брехливість і маніпулятивна поведінка.
Ускладнення поведінкових розладів
Стійкі зміни поведінки ускладнюють соціальну адаптацію та можуть сприяти формуванню розладу особистості в дорослому віці. Гіперкінетичні та змішані розлади знижують працездатність, обмежують можливості самореалізації, впливають на якість життя. У молодому віці труднощі у формуванні здорових міжособистісних зв’язків можуть призводити до ізоляції, конфліктів і залежних стосунків. Дівчата з такими порушеннями часто стають жертвами токсичних стосунків і домашнього насильства.
Дисоціальні розлади підвищують ризик небезпечної поведінки, що може призвести до травм, суїцидальних дій або правопорушень. Підлітки з поведінковими порушеннями мають схильність до девіантного середовища, зловживання алкоголем, наркотиками, азартними іграми.
Діагностика поведінкових розладів
Діагностика розладів поведінки базується на зборі анамнезу від батьків, опитуванні дитини, а також спостереженні за емоційними реакціями. Когнітивні порушення та емоційна нестабільність визначаються за допомогою стандартизованих анкет і тестів.
У молодшому віці, коли дитина ще не може вербально висловити свій стан, використовуються проєктивні та ігрові методики. Важливими діагностичними критеріями є:
- тривалість, частота та тяжкість проявів;
- рівень емоційного та інтелектуального розвитку;
- особливості поведінки в сім’ї, школі та в соціальному середовищі.
Для виключення органічних причин можуть бути призначені консультації дитячого невролога та ендокринолога, ЕЕГ, МРТ головного мозку, лабораторні дослідження гормонального фону.
Лікування порушень поведінки
При такій патології, як розлад поведінки, лікування розробляється індивідуально з урахуванням переважаючих симптомів: у легких випадках зазвичай обмежуються психотерапією. Застосування нейролептиків, транквілізаторів та седативних засобів – крайній захід, коли потрібно швидко стабілізувати стан нервової системи; при цьому проводиться коригування дози з урахуванням віку, ваги та стану здоров’я дитини.
Психотерапевтичне лікування порушень поведінки спрямоване на усунення деструктивних установок, покращення самоконтролю та компенсацію когнітивних дефіцитів. Найкращий ефект дає комбінація індивідуальної, групової та сімейної терапії; за основу береться когнітивно-поведінковий метод, адаптований до віку пацієнта.
Індивідуальні заняття з малюками проходять в ігровій формі, також застосовуються прийоми арт-терапії, психодрами та наративні практики. Дітей вчать усвідомлювати свої почуття та його причини, відстоювати особисті межі та висловлювати емоції у прийнятній формі. При розладах уподобання багатьом допомагає анімалотерапія – контрольоване спілкування з домашніми тваринами, що розвиває емпатію та почуття відповідальності.
Під час групових та сімейних сеансів пацієнтів навчають конструктивно взаємодіяти з іншими, мирно залагоджувати конфлікти та знімати нервову напругу, не завдаючи шкоди собі та оточуючим. Паралельно проводяться заняття з дорослими: батькам пояснюють, як будувати стосунки з дітьми та м’яко, але рішуче припиняти деструктивну діяльність.
Елена Владимировна Новохатская
Врач-психиатр, Психотерапевт
Князева Ольга Анатольевна
Врач-психиатр, детский психиатр
Поведінкові розлади у дітей
Розлад поведінки у дитини проявляється рано – віком 3–5 років; психокорекцію важливо зробити якнайшвидше, не допускаючи закріплення деструктивних патернів. Крім гіперкінетичних, дисоціальних та змішаних порушень, поведінковий розлад у дітей дошкільного віку має специфічні прояви:
- тривожність, спричинена розлукою з рідними. Діти бояться лягати спати і залишатися вдома на самоті, відмовляються йти в дитячий садок, уявляючи, що без рідних з ними станеться щось погане;
- фобічне тривожне розлад – сильна боязнь конкретних предметів і явищ, неадекватна ступеня реальної загрози (страх темряви, висоти, комах тощо);
- соціальний тривожний розлад – страх і уникнення незнайомих людей;
суперництво братів та сестер; - елективний мутизм – втрата здатності говорити у ситуації дистресу;
- розлади уподобань – стійке порушення соціальної взаємодії, яке часто супроводжується затримкою зростання, підвищеною настороженістю, агресивною реакцією на стрес та комунікативними проблемами;
- енурез та енкопрез – нетримання сечі та калу у дітей віком від 5 років.
У віковій групі від 3 до 12 років при такій проблемі, як поведінковий розлад у дітей, лікування буде більш ефективним після курсу нейрокорекції. Пацієнти виконують комплекс рухових та дихальних вправ, що усувають сенсорні та моторні дефіцити, порушення мови та афективні розлади. З фізіотерапевтичних методів широко застосовуються техніки біоакустичної корекції, сенсорної інтеграції та мозочкової стимуляції, гідротерапія та акупунктура.
Розлад поведінки у підлітків
Поведінкові девіації у підлітковому віці різко посилюються через гормональну перебудову організму та розгубленість на порозі дорослого життя. При цьому підлітки дуже чутливі до суспільного та групового тиску; некритичне ставлення до соціальних стандартів провокує розлади поведінки, зумовлені страхом не виправдати очікувань:
- підліткова тривожність та депресія;
- розлади харчової поведінки;
- дисоціативні розлади та порушення ідентичності;
- обсесивно-компульсивний розлад;
- самоушкодження та схильність до ризикованих вчинків.
Профілактика поведінкових розладів
Для запобігання девіантній поведінці важливо вибудовувати з дитиною довірливі стосунки, засновані на взаємоповазі, підтримці та прийнятті. Виховання має бути послідовним: варто встановити чіткі й зрозумілі правила, яких дотримуються всі учасники процесу без винятків.
Сприятливе середовище – ключ до розвитку емоційної стабільності, самоконтролю та соціальних навичок. Рекомендується:
- дотримуватись режиму дня, уникати перевтоми;
- заохочувати активний відпочинок і регулярні прогулянки;
- більше спілкуватися з дитиною, обговорювати книги, мультфільми, враження;
- знаходити спільні захоплення для всієї родини;
- залучати дитину до побутових справ;
- цікавитися її хобі та вподобаннями;
- підтримувати будь-які конструктивні ініціативи;
- забезпечити можливість комфортного спілкування з однолітками;
- уникати конфліктів і обговорення проблем при дитині;
- вчасно реагувати на прояви тривожності чи соматичних порушень.
При перших ознаках розладів поведінки зверніться по допомогу до фахівців клініки СІОН. Ми працюємо з дітьми різного віку – від впертих дошкільнят до підлітків із ризиком девіантної поведінки. Команда психіатрів і психологів підбирає індивідуальну програму підтримки, засновану на сучасних методах корекції, що дає стійкий результат без тиску чи насильства.
