Реабілітація після посттравматичного синдрому

Причини та види травм, що підлягають посттравматичній реабілітації

Посттравматичні розлади спричинені порушенням переробки та інтеграції травматичних спогадів на тлі надмірної активації симпатоадреналової системи. Як правило, посттравматичний синдром розвивається у вразливих індивідуумів після сильного стресу в ситуації безпорадності, втрати контролю та приниження особистої гідності; статистично простежується зв’язок між виникненням ПТСР та серйозними психотравмуючими факторами, до яких зараховують:

• згвалтування та сексуальні домагання;
• нещасні випадки, природні та техногенні катастрофи;
• участь у бойових діях та терористичні акти;
• примусове позбавлення волі, перебування у полоні;
• систематичне фізичне та психологічне насильство;
• соціальний залишкізм та мобінг;
• спостереження масових руйнувань та загибелі людей;
• смерть чи невиліковна хвороба близької людини;
• тяжке поранення чи захворювання, інвалідність;
• операції та медичні маніпуляції, що важко переносяться.

При ПТСР людина живе із постійним відчуттям загрози; характерна надмірна реакція на звукові, зорові та нюхові стимули, асоційовані з травмою. У частини постраждалих симптоми згладжуються, починаючи з другого тижня після травми, та поступово згасають протягом двох років; при тяжкому ПТСР реабілітація триває як мінімум 6 тижнів.

Поріг травми у кожному випадку індивідуальний; на схильність до постстресових розладів впливає склад характеру, сімейна історія, стать, вік та життєвий досвід хворого. У дітей ПТСР розвивається при розлуці зі значущими дорослими, при відчутті відкидання і емоційної недоступності старших членів сім’ї; у школярів – у ситуації буллінгу, причому не лише у жертв, а й у свідків цькування.

Методи реабілітації після посттравматичного синдрому

Без лікування ПТСР переходить у хронічну форму і призводить до тяжких наслідків – втрати працездатності, бідності, ізоляції та девіантної поведінки. Нескоригований посттравматичний синдром вважається фактором розвитку залежностей, коморбідних психічних розладів і важких хронічних захворювань; ризик суїциду при затяжному ПТСР утричі вищий за середній.

Симптоми посттравматичного розладу виявляються не відразу, тому за всіх видів психотравм показана комплексна реабілітація під наглядом фахівців; основні напрями реабілітації ПТСР – опрацювання травматичного досвіду, зниження чутливості до тригерів та вибудовування адекватних захисних механізмів для успішного соціального функціонування.

Реабілітаційні програми для пацієнтів із ПТСР розробляються індивідуально з урахуванням клінічної картини, доступних ресурсів та структури особистості. За основу беруться дві методики, рекомендовані ВООЗ – десенсибілізація та переробка рухами очей (ДПДГ, EMDT) та когнітивно-поведінкова терапія з фокусом на травмі, доповнена техніками стрес-менеджменту. Фармакотерапія застосовується за показаннями; для зняття тривожності, апатії та дистимічних явищ призначають малі нейролептики, анксіолітики та нормотиміки; використання бензодіазепінів не показано.

Види відновлювальних програм для посттравматичної реабілітації

Короткострокові програми когнітивно-поведінкової терапії відновлення після психотравм розраховані на профілактику посттравматичного синдрому, при виражених симптомах ПТСР додають техніки билатеральной стимуляції – ДПДГ, світлотерапію, гіпнотерапію. Останнім часом успішно застосовуються технології віртуальної реальності. Терапевтичний ефект білатеральної стимуляції ґрунтується на неасоціативному навчанні – розриві зв’язків між тригерами та травматичним досвідом.

Після курсу ДПДГ нормалізуються процеси обробки сенсорної інформації – після переходу спогадів із оперативної пам’яті у довгострокову припиняються т.зв. «Флешбеки» і розривається порочний цикл негативних думок. Увага стає більш гнучкою, зменшується гострота переживань, тривожність та агресія, повертається спонтанність та довільність реакцій.

Одночасно проводиться робота з розширенням адаптивного потенціалу – формування позитивного образу себе, повернення почуття контролю за ситуацією і життям загалом. На сеансах когнітивно-поведінкової терапії виявляються та переосмислюються саморуйнівні установки; під час тренінгів пацієнти освоюють конструктивні стратегії поведінки та техніки поведінкової активації, навчаються прийомів саморегуляції. Для відновлення соціальних навичок рекомендується участь у групах підтримки та активні заняття для залучення до суспільного життя.

Способи управління стресом підбирають, виходячи з переважаючої симптоматики, при гіперактивації хороший ефект дає релаксація з зворотним біологічним зв’язком і дихальні практики. Для поліпшення імпульсного контролю застосовують техніки планованого відволікання, заповнення прогалини та оцінки реальності загрози. При схильності до уникнення, витіснення та придушення стресових реакцій ефективні прийоми візуально-кінестетичної дисоціації, арт-терапія та наративні практики.

Специфіка відновлювальних програм для посттравматичної реабілітації

Терапія посттравматичних станів передбачає проживання інтенсивних емоцій у безпечному середовищі; пацієнт має бути переконаний у абсолютній легітимності своїх почуттів та реакцій. Основні принципи реабілітації ПТСР – довірчі відносини з пацієнтом, атмосфера повного прийняття та комплексний біопсихосоціальний підхід. Оскільки травма зачіпає різні аспекти функціонування особистості, реабілітаційні програми включають методики роботи з особистістю на різних рівнях:

• нейробіологічний – усунення порушень переробки спогадів, вихід із режиму посиленої пильності;
• реактивний – зниження сприйнятливості до тригерів, освоєння навичок саморегуляції;
• когнітивний – відновлення почуття базової безпеки та власної цінності, подолання дезадаптивних установок, вибудовування адекватних захисних механізмів;
• екзистенційний – легітимізація та інтеграція травматичного досвіду до структури світогляду.

Скільки триває реабілітація після посттравматичного синдрому?

Терміни реабілітації при ПТСР визначаються індивідуально, що менше часу минуло після травмуючої події, тим коротше відновлювальний період. Середня тривалість профілактичних програм у гострий період (1-3 місяці після травми) – близько 14 днів; для зниження інтенсивності симптомів хронічного посттравматичного синдрому потрібно щонайменше 6 тижнів терапії.

Якщо ви підозрюєте у себе чи когось із близьких посттравматичний розлад, не варто затягувати зі зверненням до фахівця – чим швидше почнеться реабілітація, тим менший вплив травми на ваше життя. У клініці Сіон застосовують інноваційні методи корекції постстресових станів, неодноразово перевірені практикою: ми повернули волю до життя тисячам глибоко травмованих пацієнтів – допоможемо і вам!