Як боротися із ігровою залежністю?

Як боротися з ігровою залежністю – ігроманія чи лудоманія – захворювання, при якому пристрасть людини до будь-якої гри (азартної чи комп’ютерної) стає патологічною. Спочатку вони завжди здаються просто безневинним проведенням часу. Відвідування казино – відмінний спосіб розважитися і позбавитися нудьги, гра в карти на гроші дозволяє випробувати гострі відчуття, комп’ютерні ігри – дають можливість розслабитися і скоротити час. Однак у багатьох це призводить до звикання. Різниця між затятим ігроманом і звичайним любителем подібних ігор величезна.

Чим небезпечна лудоманія?

Ігрова залежність – повторювана дія, що не піддається контролю та завдає шкоди залежній людині: її цінностям, соціальним, професійним, економічним та сімейним зобов’язанням. Діагноз даного захворювання визначається не видом, а способом гри, який згодом стає для людини головною мотивацією та змістом життя.

Лудоманія супроводжується розладами особистості та серйозними порушеннями не тільки психіки, а й більшості сфер життєдіяльності. Наслідки ігрової залежності трагічні – можуть викликати спіраль неоплачуваних боргів, проблеми з кредиторами, втрату друзів, праці та матеріальних благ, розпад сім’ї чи навіть спроби самогубства.

Ознаки ігрової залежності

Про патологічні проблеми, пов’язані з лудоманією, можна дізнатися з поведінки людини, хоча сама вона не в змозі визнати такий стан речей. Серед основних ознак виділяють:

• постійні думки про азартні (комп’ютерні) ігри;
• нехтування повсякденними обов’язками (професійними, сімейними);
• прагнення до ізоляції та усамітнення;
• втрата інтересу до всього, що було цінно;
• перепади настрою, занепокоєння, депресія, втрата апетиту, безсоння;
• часті запізнення, недисциплінованість, агресивність та конфліктність;
• використання азартних ігор як втеча від проблем;
• дратівливість, спричинена раптовим відключенням гри або збоєм електроживлення;
• надто бурхлива та емоційна реакція на програш;
• все більш високі ставки та більша витрата часу на гру;
• брехня близьким людям, щоб вони не з’ясували суму ставок та частоту ігор;
• постійне запозичення грошей у родичів, друзів, знайомих та колег по роботі;
• часті грошові позики (кредити) у банках та накопичення боргів;
• винесення цінних речей із дому (ювелірних виробів, електронної техніки тощо);
• одержання грошей для гри незаконними способами (крадіжка, шахрайство);
• неодноразові спроби боротися з ігровою залежністю, що не дають результату.

У жінок розвиток ігроманії відбувається швидше, тоді як у чоловіків залежність найчастіше розвивається повільніше, хоча ймовірність її розвитку у них вища. Чоловіки також рідше звертаються за допомогою – іноді намагаються впоратися з проблемою самостійно.

Чинники, що сприяють розвитку ігрової залежності

На розвиток ігрової залежності впливає низка внутрішніх та зовнішніх факторів. До них відносяться:

1. Неадекватна самооцінка

Люди з низькою самооцінкою та комплексом неповноцінності, коріння яких лежить у дитинстві, можуть мати тенденцію до манії величі у дорослому житті. Великий виграш для такої людини створює відчуття, що вона унікальна і має шанс «розбагатіти» на азартних іграх. Звідси прямий шлях до занурення у світ фантазій про велику перемогу, яка все змінить. На цьому етапі ігроман починає нехтувати іншими сферами життя і бачить сенс виключно у грі.

2. Проблеми в сім’ї та міжособистісних відносинах

Постійні сварки, непорозуміння та складнощі у спілкуванні з батьками, що залишають у ранній душі дитини непереборне почуття провини, а також сімейні стосунки у дорослому віці, що не відбулися, можуть призвести до ігрової залежності.

3. Неможливість стримувати особисті протиріччя

Люди, незадоволені всім, що відбувається навколо, постійно живуть в ілюзорних уявленнях щодо свого майбутнього, намагаються подолати одноманітність у житті за допомогою азартних відчуттів, які вони одержують у процесі гри. Такий стан, що відчувається у момент виграшу, можна порівняти з впливом на організм наркотичних засобів.

Щоб подолати ігрову залежність, слід звернутися до психотерапевта та ендокринолога. Численні дослідження показали, що неконтрольований потяг до ігор виникає у людей через дефіцит дофаміну – гормону, що відповідає за ейфорію та задоволення.

Ігрова залежність: види

Класифікація лудоманії залежить від виду гри. З роками з’являється все більше нових ігор, і сьогодні їхній перелік справді вражає. До найпоширеніших відносяться:

• гра у казино – рулетка, карткові (преферанс, покер, блек-джек);
• вуличні ігрові автомати за власний кошт;
• лотереї, розіграші, тоталізатори, телевікторини;
• ставки, зроблені у букмекерських конторах (на футбольні матчі та ін.);
• ставки на кінські забіги;
• торгівля на фондовій біржі (наприклад, одержання прибутку на ринку Форекс);
• комп’ютерні відеоігри у мережі Інтернет.

У ігровій промисловості існує безліч ігор. Якщо раніше ними захоплювалися виключно дорослі люди, то після появи в режимі «онлайн», вікові кордони розширилися. Будь-яка людина, і навіть дитина може отримати доступ до ігор з комп’ютера або телефону. Самі по собі вони не становлять жодного ризику, але коли почуття азарту посилюється, а контроль втрачається, такі ігри (не обов’язково на гроші) стають руйнівними для психоемоційного стану людей.

Як позбавитися ігрової залежності: методики, терапія

Якщо у людини прогресуюча лудоманія, позбутися захворювання допоможуть лише кваліфіковані фахівці, але процес лікування буде досить трудомістким та тривалим. На початковому етапі лікування може відбуватися у формі відвідування психолога та амбулаторної психотерапії. При розвитку патологічної залежності від ігор необхідна терапія в закритій клініці, далеко від усіх спокус, під постійним наглядом лікарів.

Щоб вилікувати ігрову залежність, використовуються різні методики:

• індивідуальна когнітивно-поведінкова терапія;
• психофізіологічні тренінги;
• техніки релаксації;
• гіпноз;
• нейронне кодування;
• програми реабілітації вдома.

Слід пам’ятати, що у людей, які беруть участь у програмі психотерапії ігроманії, дуже часто в початковий період лікування проявляються симптоми пригніченого настрою (депресії), і тоді доцільно розглянути питання про фармакологічну підтримку антидепресантами.

Вилікувати лудоманію можна лише комплексними методиками. Лікування ігрової залежності багато в чому засноване на тому, що фахівці шукають ґрунт, що штовхає людину до гри і допомагає їй вийти з кризи. Пацієнт повинен дізнатися неврологічне та психологічне підґрунтя проблеми, щоб разом із терапевтом він міг працювати над зміною свого мислення.

Як поводитися з ігроманом?

Рідні та близькі лудомана не повинні виявляти інтерес до його захоплення азартними іграми. Потрібно поводитися спокійно і розважливо. Не слід захищати затятого гравця перед іншими людьми, а також роботодавцем. Дозвольте йому самостійно відповідати за свої вчинки. Намагаючись якось пом’якшити і виправдати ситуацію, ви лише відстрочите той момент, коли до ігромана нарешті дійде, що настав час зав’язувати з такою згубною розвагою і починати нове життя.

Якщо в людини з’явилися борги, не рекомендується допомагати з погашенням. Таким чином, ви тільки створите умови, які сприятимуть тому, щоб він продовжував грати на гроші. Спроби влаштувати скандал чи завадити лудоманові зіграти, викличе у нього роздратування та стрес, який він зніматиме знову за грою. Важливо не нагадувати гравцеві про його недоліки і не критикувати, а позитивно мотивувати зміну своєї поведінки.

Ігрова залежність у дитини

Останнім часом стрімко зростає залежність дітей від комп’ютерних ігор та онлайн-гемблінгу. Діти та підлітки, у яких ще не сформувалася структура особистості, залежні від кайфу, отриманого в процесі гри, наражаються на ризик серйозних порушень розвитку, негативного впливу на психічне та фізичне здоров’я.

Незважаючи на те, що дитина повністю зациклена на ігровій активності в інтернеті, найчастіше батьки зовсім не підозрюють про проблему. Буває, що вони хвалять такий спосіб проведення часу, тому що у них є ілюзорне почуття контролю над своїм чадом («він хоч вдома і не хитається будь-де»). Іноді вони навіть пишаються тим, що дитина виграє гроші, граючи в онлайн-покер.

Подібні механізми заперечення з боку батьків підтримують адиктивну поведінку дитини. Це, своєю чергою, провокує ризик розвитку емоційних розладів, труднощів у навчанні, іноді незворотних змін особистості. А на біологічному рівні – змін у головному мозку, що виникають внаслідок стимуляції мозкової діяльності під час гри.

Якщо дитина починає проявляти нездоровий інтерес до комп’ютерних ігор, варто вжити відповідних заходів. Можна створити ігровий графік і стежити, щоб він дотримувався його. Однак найголовніше – показати дитині, що є інші, не менш приємні та цінні способи провести вільний час, а заразом познайомитися з новими, цікавими людьми.

Профілактика ігрової залежності

Ефективним засобом профілактики ігрової залежності не тільки у дорослих, але, насамперед, у підлітків може стати інформаційно-просвітницька діяльність. Знайомство з механізмами виникнення залежності, причинами та наслідками патологічного лудоманії дозволить сформувати у свідомості образ азартних ігор, які можуть вилитися в захворювання, що веде до деградації сімейних, соціальних та емоційних відносин.

Молоді люди особливо вразливі до поведінкових адикцій, для них азартні ігри – це нова пригода, переживання небувалого азарту та сильних емоцій, нервова система молодих людей, що розвивається, дуже швидко починає залежати від таких емоційних відчуттів, які проявляються вже на першому етапі розвитку ігроманії. Тому батькам, які виховують та соціалізують дітей, потрібно попереджати та здійснювати контроль ризикованої поведінки.