Як діагностують шизофренію?

Як діагностують шизофренію – слово «шизофренія» у всіх викликає асоціацію – «божевільний». Всупереч поширеній думці, шизофренія означає не «роздвоєння особистості», а скоріше розлад у думках, діях та почуттях людини. Найчастіше захворювання проявляється дезадаптацією почуттів та поведінки. Хворий не здатний реалістично оцінювати себе, своє оточення та відносини з іншими людьми. Він тікає від зовнішнього світу, віддаляється від близьких людей. Одне можна сказати напевно – діагностувати шизофренію та лікувати це хронічне психічне захворювання необхідно.

Шизофренія: симптоми та ознаки

Шизофренічні розлади можуть бути стійкими або епізодичними, торкатися певних чи множинних психічних функцій. Початкові симтоми шизофренії мають такі ознаки:

• погіршення результатів навчання;
• підозрілість чи страх свого оточення;
• соціальна ізоляція;
• проблеми із концентрацією уваги;
• спалахи гніву та дратівливості;
• проблеми із засинанням.

До загальних симптомів шизофренії, характерних для різних типів даного захворювання відносяться:

• Галюцинації – слухові, зорові, нюхові, смакові, тактильні).
• Маячні ідеї, що спотворюють реальність – марення переслідування, величі, впливу, зради, викриття, іпохондричні марення (хворі переконані в різних нездужаннях).
• Відмова від відносин та повсякденної діяльності (наприклад, від роботи).
• Зниження здатності відчувати задоволення.
• Емоційна байдужість, небажання чи нездатність висловлювати свої емоції.
• Порушення спілкування із соціумом у вигляді спонтанних жестів чи міміки.
• Незвичайні рухи чи швидкі зміни темпу.
• Завмирання у певних позах.
• Проблеми міжособистісних контактах.
• Когнітивні розлади (проблеми з пам’яттю, концентрацією уваги, мовними навичками, плануванням та організацією повсякденного життя).
• Розлади у розумових процесах, труднощі у розумінні чужих висловлювань.

Захворювання часто протікає як загострень симптомів, що виникають іноді. Крім того, у хворих на шизофренію великі проблеми з оцінкою власної цінності та навколишнього світу.

Олена Володимирівна Новохатська
Лікар-психіатр, Психотерапевт

Записатися на консультацію

Князєва Ольга Анатоліївна
Лікар-психіатр, дитячий психіатр

Записатися на консультацію

Як діагностують шизофренію у людини?

Психотичні симптоми не завжди вказують на шизофренію. Тільки через деякий час, з урахуванням клінічної картини та курсу лікування, можна розпізнати шизофренію чи інші гострі психічні розлади. Діагноз шизофренії лікар-психіатр ставить на підставі психіатричного обстеження хворого, заснованого на спостереженні, бесіді з пацієнтом та опитуванні щодо його тривожних симптомів.

Лабораторних тестів на підтвердження чи виключення шизофренії немає. Однак дослідження (у тому числі нейровізуалізаційні) необхідні для оцінки загального стану хворого, виключення інших захворювань, що імітують шизофренію. Психіатр також звертає увагу на можливі супутні хвороби, психічні розлади, пристрасть до нікотину, зловживання алкоголем, психоактивними речовинами (наприклад, амфетамінами, марихуаною), седативними або снодійними засобами.

Причини шизофренії

Точні причини цього захворювання остаточно невідомі. Дослідження вказують, що у розвитку шизофренії враховують такі фактори:

• біологічні;
• генетичні;
• соціальні;
• психологічні;
• фактори навколишнього середовища та стрес.

Люди з сімейним анамнезом шизофренії (родичі першої спорідненості) найбільш схильні до ризику розвитку цього захворювання. Якщо обидва батьки хворі на шизофренію, ризик розвитку хвороби у дитини становить 46%, якщо ж вона тільки в одного з батьків, то 6-9%. Незважаючи на генетичну схильність, захворювання виникає не завжди. Шизофренія може бути результатом травмуючих подій чи соматичного захворювання. Таким чином, цей психічний розлад – це сукупність багатьох психологічних, генетичних, біологічних та інших факторів, що мали місце у хворого.

Форми та стадії шизофренії

Залежно від того, які симптоми захворювання переважають у хворого, розрізняють такі форми шизофренії:

Параноїдальна шизофренія

Найпоширеніша форма. Галюцинації та/або марення є переважаючими характерними симптомами. Вони стирають грань між реальним та нереальним, заважаючи людині вести звичайний спосіб життя.

Млява шизофренія

Психічний розлад, що характеризується досить повільною течією. Ознаки хвороби не посилюються, тому вони не завжди помітні для оточуючих і навіть хворого. Такі люди не страждають на слухові або зорові галюцинації.

Легка форма шизофренії

Резидуальна шизофренія, коли у хворого галюцинації і маячня активно не виявляються. Хоча негативні симптоми (відсутність емоцій, дивна мова) є.

Кататонічна шизофренія

У людини переважають стани ступору та збудження. Кататонічний ступор (крайня нерухомість, завмирання у різних положеннях) може раптово перейти в психомоторне збудження – хворий робить хаотичні рухи, а потім знову «застигає» у ступорі.

Неврозоподібна шизофренія

Псевдоневротична шизофренія проявляється такими психічними та невротичними розладами, як тривога, істерія, іпохондрія, фобія або обсесивно-компульсивні неврози. Її часто визнають розладом особистості.

Гебефренічна шизофренія

Домінують симптоми дезорганізації у поведінці, настрої та мисленні, а також неадекватні емоційні реакції.
Хворий веде себе хаотично, по-дитячому безглуздо, дивно і непередбачувано. Його мова нерозбірлива.

Виявлення шизофренії та постановка остаточного діагнозу проводиться лікарем-психіатром шляхом психіатричного обстеження, що ґрунтується на спостереженні та бесіді з хворим.

Хоча перебіг хвороби у кожного пацієнта йде різноманітно, можна виділити три стадії шизофренії, загальні для всіх хворих:

• I стадія – характеризується зміною настрою та поведінки у людини. Він перестає дбати про себе та власну роль у суспільстві, відкидає колишні інтереси. Це початкова фаза шизофренії, яка при правильному діагностуванні та лікуванні дозволить уповільнити розвиток хвороби та запобігти рецидивам.
• ІІ стадія – називається гострою або рецидивною фазою. У цей період хворий страждає на марення і галюцинації. Ці симптоми відразу впадають у вічі. Люди у ІІ фазі часто потрапляють до лікарні, де проходять спеціальну терапію.
• ІІІ стадія – так звана фаза стабілізації, що йде за лікуванням. Людина починає повертатися до нормального стану, і симптоми, які раніше виявлялися, слабшають. Ця стадія може тривати багато років і супроводжуватися рецидивами.

Масштаби проблеми та її вплив

У світі із шизофренією борються понад 24 мільйони людей. За даними ВООЗ, захворювання частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок. У чоловічої статі це починається у молодшому віці. У жінок симптоми виявляються дещо м’якшими. Ризик розвитку шизофренії протягом усього життя становить близько 1%.

Люди з шизофренією вмирають передчасно та у 2-2,5 рази частіше. Це зазвичай викликане соматичними захворюваннями, включаючи серцево-судинну систему, порушення обміну речовин та інфекційні захворювання. Шизофренія може спричинити важку інвалідність, яка негативно впливає на всі сфери життя – особисту, соціальну, сімейну, а також трудову діяльність.

Ризик самогубства серед хворих на шизофренію становить у середньому близько 10% (більше у чоловіків та у молодих людей). Підвищується він у разі частих рецидивів хвороби та при втраті віри у результати лікування. Ризики суїциду також пов’язані з постшизофренічною депресією.

Як діагностувати дитячу шизофренію?

Розвиток шизофренії у дітей до 15 років відноситься до дуже рідко діагностованих розладів. Шизофренічні психози можуть розпочатися у період розвитку та виявлятися різними симптомами. Це часто сприймається батьками як результат втоми, стресу чи просто дорослішання. Однак слід звернутися до фахівця, якщо Ви помітили у дитини:

• погіршення уваги та концентрації;
• самоізоляція;
• проблеми у відносинах із сім’єю;
• проблеми у спілкуванні з однолітками;
• агресивна поведінка;
• дратівливість;
• порушення циркадних ритмів;
• обсесивно-компульсивний розлад;
• уповільненість дій;
• зниження активності чи надмірна гіперактивність.

Визначити дитячу шизофренію дуже складно – діагноз вимагає ретельної диференціації з порушеннями розвитку нервової системи, розумовою відсталістю, тривожністю, мутизмом та аутистичними розладами. Виникнення психотичних симптомів у дітей може вказувати як на шизофренію, так і на шизоафективний розлад, психотичну депресію або маніакальний стан з психотичними симптомами.

Як вилікувати шизофренію?

Терапія хворих на шизофренію включає лікування загострень захворювання та профілактику можливих рецидивів. Лікування є комплексним і може складатися з:

• фармакотерапії;
• психоосвіти;
• психотерапії;
• трудотерапії;
• фізичних вправ;
• релаксації;
• ароматерапії;
• рефлексотерапії;
• лікувальних масажів.

Основним методом лікування є фармакологічна терапія. Використовуються нейролептики, антидепресанти, препарати з анксіолітичним ефектом, транквілізатори (тобто седативні та снодійні засоби). При лікуванні пацієнта важлива тісна співпраця з його сім’єю.

Терапія зазвичай триває все життя. У разі гострих психотичних епізодів чи бурхливих загострень захворювання, хворого слід госпіталізувати до психіатричного стаціонару. Значна група хворих на шизофренію лікується амбулаторно і рідко вимагає госпіталізації або зовсім не вимагає. Лікування також може проводитися в плановому порядку у денних стаціонарах чи стаціонарних відділеннях психіатричної реабілітації.

Профілактика шизофренії

Для шизофренічного розладу основними елементами профілактики є такі «позитивні чинники»: прийняття себе як особистості, управління стресом, можливість виговоритися, фізична активність, набуття нових знань та навичок, творча діяльність, міцні соціальні та дружні зв’язки, участь у житті соціального суспільства.