В нашому центрі тепер можна записатись на "Онлайн консультацію" і отримувати "Онлайн лікування". Для отримання подробиць телефонуйте або залиште заявку на сайті.
Коли йдеться про тривожні стани, важливо вчасно звернутися за медичною допомогою. Тільки фахівець із профільною медичною освітою може ідентифікувати вид тривожного стану, у комплексі оцінити біологічну складову стану та психологічну, поєднувати методи медикаментозної терапії з психотерапевтичним впливом. У лікуванні тривожних розладів важливим є симбіоз лікарського контролю та психотерапевтичної підтримки.
Тривожні розлади не з’являються раптово – і так само раптово не минають. Це набутий психоемоційний стан, який поступово вкорінюється в поведінці та самопочутті людини. Часто все починається з постійного відчуття занепокоєння у звичних ситуаціях, підвищеної дратівливості, емоційної нестабільності, тривожних передчуттів і порушення сну.
З часом симптоми можуть посилюватися: виникають панічні атаки або фобічні реакції. Наприклад, людині здається, що на неї звертають підозрілі погляди, або вона починає відчувати нав’язливий страх заразитися. І вже сама думка про загрозу викликає сильне фізичне напруження, холодний піт чи запаморочення.
Залежно від проявів, фахівці виділяють кілька форм тривожних розладів: депресивний, фобічний, панічний, соціальний, змішаного типу та генералізований тривожний розлад. У будь-якій формі обов’язково присутній вегетативний компонент – реакція організму на уявну або реальну загрозу. До таких проявів належать: прискорене серцебиття, м’язове напруження, тремтіння, надмірне потовиділення, підвищення тиску, запаморочення, нудота, відчуття задухи.
Існує припущення, що деякі люди більш схильні до тривожних розладів через особливості роботи відділів мозку, відповідальних за розпізнавання загроз. У таких випадках нервова система не завжди чітко розрізняє реальну небезпеку від уявної, реагуючи однаково як на справжні загрози, так і на нешкідливі подразники. Людина може бути надмірно чутливою до змін – зміна обстановки, кола спілкування чи планів може провокувати стресову реакцію.
Схожий механізм спостерігається у людей, які пережили психотравмуючі події. У таких випадках теперішня ситуація може “вмикати” емоційну пам’ять і запускати вегетативну реакцію не на теперішнє, а на минуле. Організм ніби переносить людину назад у травмуючу подію, навіть якщо обставини зовсім інші.
Це не означає, що тривожний розлад завжди виникає внаслідок травматичного досвіду, однак саме минулі події часто є тригерами. Через зниження чутливості до реальності і зосередженість лише на сигналах небезпеки, людина поступово втрачає здатність помічати позитивні речі, отримувати приємні емоції та підкріплення ззовні.
Мислення починає обертатися навколо негативних сценаріїв, формуючи апокаліптичне бачення майбутнього. І якщо цей стан зберігається тривалий час – великий ризик переходу тривожного розладу у фобічну або депресивну форму.
|
|
Який орган відповідає за виникнення тривожних розладів?
Біохімія тривожного розладу: що відбувається в організмі
Крім специфічних структур головного мозку, важливу роль у схильності до тривожних розладів відіграють надниркові залози. Дослідження показують: у людей, схильних до тривожних і панічних атак, часто спостерігається підвищений рівень норадреналіну в плазмі крові. Аналогічні зміни біохімічного складу фіксуються у людей, які тривалий час перебувають у стані емоційного напруження, очікуючи загроз або перебуваючи під впливом хронічного стресу.
Також впливає недостатній синтез нейромедіаторів дофамінової групи в лімбічній системі. Наприклад, підвищений рівень серотоніну в мигдалеподібному тілі може провокувати панічні симптоми, тоді як його нестача в нейронних зв’язках, що відповідають за гальмування тривоги, часто проявляється фобічними реакціями або уникливою поведінкою.
Не менш важливий фактор ризику – вживання психостимуляторів або інших психоактивних речовин. Вони можуть спричинити тривожні прояви через порушення хімічної рівноваги в мозку та дисфункцію центральної нервової системи.
На жаль, у суспільстві досі існує стигма щодо проявів тривожності, особливо серед чоловіків. Сприйняття тривожного стану як «слабкості» змушує багатьох мовчати про свій стан або шукати «швидкі рішення» у формі алкоголю, заспокійливих чи стимулювальних речовин. Насправді ж при високому рівні тривоги, характерному для тривожних розладів, воля і самоконтроль – недостатні. Спонтанні спроби «впоратись» можуть тільки посилити симптоми, а уникання звернення до фахівця – віддалити одужання.
Олена Володимирівна Новохатська
Лікар-психіатр, Психотерапевт
Князєва Ольга Анатоліївна
Лікар-психіатр, дитячий психіатр
