Звертатися до людини з асоціальним (дисоціальним) розладом особистості із закликами до совісті, честі чи моралі – марно. Етика та духовні цінності часто відсутні в її системі переконань. Через недостатній розвиток певних мозкових структур такі люди можуть бути позбавлені емпатії та здатності до глибоких емоційних переживань.
Від дисоціального розладу особистості зазвичай більше страждає оточення, ніж сам пацієнт. Якщо ж ви або близька вам людина готові змінюватися – фахівці клініки «СІОН» підтримають вас на цьому шляху та допоможуть досягти стабільності й емоційної зрілості.
Що таке дисоціальний розлад особистості?
Образ людини, яка діє без докорів сумління та порушує моральні норми, довгий час привертав увагу психіатрів задовго до формального визнання особистісних розладів. Сучасна концепція дисоціального розладу особистості, викладена в МКХ-11, багато в чому підтверджує ідеї П. Б. Ганнушкіна, який вважав, що таке порушення – не окремий діагноз, а форма прояву низки психопатологій із характерною емоційною холодністю, девіантною поведінкою та нездатністю до глибокої прихильності.
Дисоціальний розлад особистості також відомий під назвами «соціопатія» або «антисоціальна психопатія». Йому притаманна стійка невідповідність поведінки соціальним нормам, труднощі в усвідомленні прав інших людей, схильність до імпульсивних вчинків та відсутність задоволення від конструктивної діяльності. Через знижене почуття провини люди з таким розладом легко можуть вдатися до аморальних або навіть протиправних дій заради вигоди чи під впливом емоційного імпульсу.
Олена Володимирівна Новохатська
Лікар-психіатр, Психотерапевт
Князєва Ольга Анатоліївна
Лікар-психіатр, дитячий психіатр
Симптоматика дисоціального розладу особистості
Як і всі розлади особистості, дисоціальний тип супроводжується вираженою дезадаптацією на всіх рівнях функціонування особистості – когнітивному, емоційному, поведінковому, міжособистісному та соціальному. Найбільш яскраво психопатичні риси проявляються у стосунках: люди з асоціальним розладом демонструють емоційну холодність, егоцентризм і прагматизм. Вони не дбають про близьких, уміло маніпулюють, легко вдаються до насильства, часто є ініціаторами конфліктів, цькування й мобінгу.
Побудова довірливих і стабільних взаємин з такими людьми є надзвичайно складною: вони порушують обіцянки, приймають імпульсивні рішення, нехтуючи ризиками, легко втягуються в сумнівні авантюри. Соціальне функціонування додатково ускладнюють когнітивні спотворення й недостатній розвиток виконавчих функцій, типові для дисоціального розладу:
- гіпертрофоване уявлення про власну значущість;
- завищені вимоги до оточення;
- відсутність стратегічного мислення і прогнозування наслідків;
- несприйняття критики та альтернативних точок зору;
- повна відсутність самокритики;
- нездатність вчитися на помилках;
- уникання відповідальності;
- схильність до звинувачень інших і виправдання власної поведінки.
В емоційній сфері переважають дисфоричні стани – дратівливість, агресія, недовіра, які можуть швидко перерости у спалахи гніву. Через відсутність глибоких емоційних прив’язаностей, інтересів і конструктивних цілей такі люди часто відчувають емоційну порожнечу, але рідко визнають потребу у допомозі. Напруження розряджається через агресивну поведінку, зловживання речовинами, безладне статеве життя або ризиковані дії.
До причин дисоціального розладу належать нейропсихологічні аномалії, що обмежують адаптаційні можливості мозку. Зокрема, в осіб з асоціальним типом особистості спостерігається знижена активність мигдалики та недостатня активація лобових зон мозку, відповідальних за емпатію, причинно-наслідкове мислення і контроль емоцій. Водночас підвищена дофамінергічна активність може зумовлювати переважання імпульсу отримати миттєве задоволення над страхом покарання.
Однак нейрофізіологічні особливості самі по собі не призводять до патології: вирішальне значення має вплив соціального середовища, стилю виховання та досвіду міжособистісної взаємодії. Саме в сукупності з несприятливими умовами розвитку формується патологічний психопатичний тип особистості.
Діагностика дисоціального розладу особистості
Для встановлення діагнозу дисоціального (асоціального) розладу особистості застосовуються загальні критерії особистісних розладів та принаймні три характерні симптоми, притаманні соціопатичній поведінці, які простежуються ще з підліткового віку. Згідно з критеріями DSM-V, ознаки асоціального розладу повинні охоплювати різні сфери функціонування – самосприйняття, емоційне реагування, контроль імпульсів та міжособистісну взаємодію.
Основні діагностичні ознаки:
- байдужість до почуттів, потреб та кордонів інших людей;
- ігнорування соціальних норм і правил, що призводить до конфліктів із законом;
- схильність до патологічної брехні, маніпуляцій і шахрайства з корисливою метою;
- імпульсивність, відсутність довгострокового планування і стратегічного мислення;
- невиконання професійних, фінансових або сімейних обов’язків;
- необачне й небезпечне для інших ризиковане поводження;
- високий рівень дратівливості, агресивність і низький поріг для фізичного насильства;
- відсутність почуття провини або каяття після завдання шкоди іншим.
Для підтвердження діагнозу важливо спостерігати стійке повторення подібних моделей поведінки у різних ситуаціях та на протязі тривалого часу. Додатково проводиться патопсихологічне обстеження, збираються дані з біографічного анамнезу, вивчається досвід соціалізації й умови виховання.
|
|
Прогноз при дисоціальному розладі особистості
Психопатичні риси починають виявлятися ще в дитинстві – дисоціальний розлад особистості у дітей може заявити про себе до пубертатного віку і, як правило, погано піддається корекції. Такі діти не виявляють зацікавлення до навчання, часто вдаються до девіантної поведінки:
- зривають уроки і навмисно прогулюють школу;
- провокують бійки, принижують однолітків;
- мають схильність до бродяжництва або втеч із дому;
- скоюють дрібні крадіжки;
- демонструють грубість, хамство, брехню;
- мучать тварин або займаються булінгом.
У ряді країн розлад особистості офіційно діагностують лише після 18 років; до повноліття такі прояви можуть оформлюватися як поведінковий розлад із девіантними тенденціями.
Дисоціальний розлад частіше зустрічається у чоловіків – серед жінок він виявляється у 5–6 разів рідше та має згладженішу клінічну картину. У чоловіків прогноз зазвичай обережний: майже у половини осіб із дисоціальним профілем розвиваються хімічні залежності – алкоголізм чи наркоманія.
У клінічній практиці також часто фіксується коморбідність – поєднання дисоціального розладу з СДУГ, бордерлайном (межовим розладом), імпульсивними порушеннями. У пенітенціарній системі США понад 75% ув’язнених мають риси дисоціального або асоціального типу особистості.
Але навіть із таким діагнозом не все втрачено. З віком частина пацієнтів здатна набути базових навичок самоконтролю та адаптуватися до соціуму, хоча б на формальному рівні. Сучасна психотерапія не виключає можливості поліпшення стану – за умови регулярної роботи над собою та підтримки з боку фахівців.
Попри стереотипи, що асоціальна психопатія не піддається лікуванню, наш досвід показує: професійна допомога важлива навіть у найскладніших випадках. У зрілому віці багато пацієнтів починають відчувати втому, порожнечу, внутрішній конфлікт, що стає мотивацією для переосмислення поведінки та пошуку нового сенсу життя.
Лікування дисоціального розладу особистості
Пацієнти з дисоціальними рисами найчастіше звертаються до клініки у важкому стані – гострий дисоціальний розлад особистості супроводжується психозами, хімічними залежностями та глибокими порушеннями емоційної регуляції. У таких випадках необхідна госпіталізація до стаціонару та інтенсивна медикаментозна терапія.
Для стабілізації стану використовуються:
- нормотиміки (для вирівнювання емоційного фону);
- антидепресанти (для зменшення тривожності, роздратованості, апатії);
- детоксикація (у разі абстиненції);
додаткові методи: гіпнотерапія, ТЕС (транскраніальна електростимуляція), замісна терапія тощо.
Після купірування психотичних проявів фахівці клініки «СІОН» розробляють персоналізований план психотерапії, який враховує не лише симптоматику, але й стиль мислення, особистісні установки та соціальний контекст пацієнта.
Основні напрямки роботи:
- розвиток усвідомленості та саморегуляції;
- подолання імпульсивності та ворожості;
- розпізнавання і трансформація деструктивних установок;
- формування навичок здорогої соціальної взаємодії;
- відновлення стосунків у сім’ї та соціумі;
- мотиваційна підтримка для уникнення рецидивів та адиктивних патернів;
- пошук особистісного сенсу, формування цілей, корисних звичок і нової ідентичності.
Лікування дисоціального розладу – тривалий процес, однак за підтримки досвідчених спеціалістів можливе значне покращення емоційної стабільності, поведінки та якості життя.
|
|
Психотерапія при дисоціальному розладі особистості
Психотерапевтична допомога пацієнтам із дисоціальними рисами потребує гнучкого, персоналізованого підходу, який враховує як форму розладу, так і особистісні особливості. У клініці «СІОН» ми працюємо з усім спектром дисоціальних проявів – від емоційної нестабільності до шизотипових рис – і підбираємо ефективні методики, орієнтовані на довгостроковий результат.
Базовим інструментом терапії є когнітивно-поведінкова психотерапія, доповнена ситуаційним аналізом, навчанням адаптивним реакціям і поступовою перебудовою способу мислення.
Індивідуальні підходи залежно від підтипу:
Емоційно нестабільний (імпульсивний) тип
Застосовуються програми для розвитку виконавчих функцій і контролю імпульсів. Наприклад:
– STEPSS – тренінг вирішення проблем у стресових ситуаціях;
– GPM (Good Psychiatric Management) – допомагає знизити інтенсивність негативних реакцій у міжособистісному спілкуванні.
Нарцисичний підтип
Фокус на розвитку самоусвідомлення, перегляді завищених очікувань і роботі з глибинними захисними механізмами. Ефективні підходи:
– менталізаційна терапія (MBT);
– терапія переносу (TFP).
Шизотиповий підтип
Пріоритет – розвиток емоційного інтелекту, соціальних навичок, творчого самовираження та формування стабільної самоідентичності.
У клініці «СІОН» ми віримо, що особистісний розвиток можливий у будь-якому віці – навіть якщо шлях починається з глибоких внутрішніх конфліктів. Ми створюємо умови, в яких навіть найважчі пацієнти отримують шанс на позитивну трансформацію.
