У психіатричній практиці трапляються випадки, коли у пацієнта одночасно виявляють ознаки захворювань різних діагностичних класів. Одне з можливих рішень – виділити перехідну клінічну форму в окремий діагноз: при поєднанні афективної та шизофренічної симптоматики прийнято використовувати термін шизоафективний розлад особистості. Але справа не у формулюваннях: з діагнозом шизоафективний розлад як жити повноцінним життям – ось що хвилює пацієнтів найбільше, і клініка «Сіон» намагатиметься відповісти на це питання.
Що таке шизоафективний розлад?
Визначення та діагностичні критерії шизоафективного розладу неодноразово переглядалися; на сьогодні найбільш точною вважається класифікація за DSM-5 (редакція 2013 року). Згідно з сучасними уявленнями, шизоафективний розлад – це хронічний психотичний стан, при якому шизофренічні симптоми поєднуються з афективними розладами настрою (депресивними або маніакальними епізодами). Клінічна картина розладу наближається до перехідного стану між шизофренією та біполярним афективним розладом (БАР).
Шизоафективний розлад МКБ-10
У МКХ-10 захворювання позначене кодом F25; це означає, що шизоафективний розлад МКХ-10 відносить до шизофренічного спектра, а не до розладів настрою. Залежно від переважання маніакального чи депресивного компонента виокремлюють три підвиди захворювання: під кодом F25.0 – шизоафективний розлад маніакального типу, F25.1 – депресивного типу, F25.2 – змішаного типу.
Приклад життя з шизоафективним розладом
Реальний досвід життя з шизоафективним розладом яскраво описаний у книзі американської письменниці Есме Вейцзюнь Ван «Прикидаючись нормальною». Авторка створювала текст під час чергового курсу лікування від загострення захворювання, яке вперше проявилося ще в юності.
У книзі вона описує галюцинації та психотичні епізоди з вражаючою образністю й іронією, відтворюючи розмиту межу між дійсністю та хворобливими уявленнями. Зокрема, у неї був діагностований синдром Котара – марення, за якого людина вважає себе мертвою, а також синдром Капгра – переконання, що близьких підмінили двійники. Попри тяжкі симптоми, письменниця змогла зберегти усвідомлення себе, повернути відчуття контролю над життям і віднайти сенс у творчості. Її досвід – доказ того, що навіть за такого діагнозу можливо знову вибудувати внутрішній порядок і гармонію.
Олена Володимирівна Новохатська
Лікар-психіатр, Психотерапевт
Князєва Ольга Анатоліївна
Лікар-психіатр, дитячий психіатр
Шизоафективний розлад причини
Наука досі не дійшла єдиної думки щодо природи цього захворювання. За однією з версій, шизоафективний розлад (ШАР) має ендогенне походження та розвивається на тлі генетичної схильності до шизофренії та біполярного афективного розладу. Інша гіпотеза порівнює ШАР з епілепсією: психотичні симптоми зумовлені аномальною пароксизмальною активністю мозку.
Проявам захворювання часто передують зовнішні стресові чинники: фізичне або емоційне насильство, черепно-мозкові травми, сильні психотравмуючі події, вживання алкоголю або психоактивних речовин. У жінок загострення шизоафективного розладу можуть провокувати гормональні зміни під час статевого дозрівання, вагітності, післяпологового періоду, менопаузи або на тлі прийому оральних контрацептивів.
Як виявити шизоафективний розлад?
Шизоафективний розлад зазвичай розвивається стрибкоподібно: після короткої продромальної фази настає гострий психотичний епізод. У продромальний період хворі відзначають різкі перепади настрою, однак мислення, сприйняття та соціальне функціонування ще залишаються відносно збереженими. Залежно від типу шизоафективного розладу, симптоми поєднуються в афективно-параноїдні синдроми, до яких згодом можуть додаватися кататонічні прояви, дереалізація, деперсоналізація та онейроїдний стан (яскраві сновидоподібні марення наяву).
Маніакально-параноїдний синдром проявляється підвищеним настроєм, стійким психомоторним збудженням, галюцинаціями та параноїдальним маренням. Депресивно-параноїдний варіант супроводжується пригніченим емоційним фоном, яскраво вираженою негативною симптоматикою та маренням самозвинувачення, яке у тяжких випадках переходить у суїцидальні думки.
Шизоафективний розлад маніакального типу
Шизоафективний розлад маніакального типу визначають за вираженою позитивною симптоматикою, подібною до параноїдної шизофренії. У передманіфестний період у пацієнтів часто виявляються патологічні інтереси – захоплення окультизмом, езотерикою, містикою, паранормальними явищами. Під час психотичного епізоду з’являються слухові й тактильні галюцинації, тілесні ілюзії та параноїдні марення, зокрема:
- Марення переслідування – постійне відчуття загрози, впевненість у змові близьких чи колег, які «намагаються нашкодити»: отруїти, вигнати, зіпсувати речі. Часто згадуються надприродні чи всемогутні переслідувачі – спецслужби, інопланетяни, демонічні сили.
- Марення впливу – переконаність, що думками, тілом і емоціями керують ззовні (гіпноз, магія, психотронна зброя). З’являються психічні автоматизми – відчуття, ніби тіло рухається само.
- Марення ставлення – хворий вважає, що будь-які дії інших мають до нього безпосередній стосунок, часто з ворожим підтекстом.
- Марення особливого значення – надання випадковим словам і діям глибокого, зазвичай загрозливого смислу.
- Марення інсценування – відчуття, що всі події навколо – частина змови чи постановки.
- Фантастичне іпохондричне марення – віра в рідкісну, фантастичну хворобу надприродного походження.
Маніакальний тип пов’язаний із високим ризиком самопошкодження: у спробах “вилікуватися” від уявних хвороб або нейтралізувати “зовнішній вплив” пацієнти можуть отруїтись чи завдати собі травм. У тяжких випадках можливі прояви агресії до родичів або сторонніх осіб, яких хворий вважає «ворогами».
Афективні симптоми подібні до маніакальної фази біполярного розладу:
- зменшення потреби у сні до 2–3 годин;
- підвищене лібідо та апетит;
- емоційна нестриманість;
- імпульсивні, хаотичні рухи;
- розірвана, плутана мова;
- розлад уваги, неможливість зосередитись;
- самозвеличення та переоцінка власних можливостей;
- знижена критичність і самоконтроль.
Такі стани потребують термінової професійної допомоги, оскільки загрожують безпеці як самого пацієнта, так і його оточення.
Шизоафективний розлад депресивного типу
При шизоафективному розладі депресивного типу переважає негативна симптоматика: пацієнти страждають від тотальної апатії, пригніченого настрою, безсоння, загальмованості, труднощів з концентрацією уваги та ослаблення памʼяті. Відчуття провини й нікчемності часто супроводжуються галюцинаціями, сенестопатіями та маячними ідеями депресивного характеру.
Марення самозвинувачення іноді поєднується з іпохондрією та маренням самознецінення – хворий заперечує власні досягнення й чесноти, вважає себе негідним життя. У деяких випадках пацієнт навмисно чинить аморальні чи протизаконні вчинки, щоб бути покараним. Можливе формування марення гіперболізації або нігілізму: людині здається, що сталася глобальна катастрофа, світ більше не існує, а реальність втратила сенс. У піковий період депресивного епізоду значно зростає ризик суїциду, тому такі пацієнти потребують постійного спостереження й захищеного середовища.
Шизоафективний розлад змішаного типу
Шизоафективний розлад змішаного типу характеризується чергуванням маніакальних і депресивних фаз. Ці протилежні афективні стани можуть виникати послідовно або одночасно, формуючи складну клінічну картину. Пацієнт може, наприклад, проявляти підвищену активність на тлі пригніченого настрою, або навпаки – мати знижену мотивацію в поєднанні з епізодами дратівливості та гіперактивності. Терапія у цьому випадку спрямована на одночасну корекцію протилежних афективних проявів, що потребує обережного підбору медикаментів з урахуванням їх взаємодії. Часто застосовуються нормотиміки у поєднанні з антипсихотиками та антидепресантами – залежно від домінуючої симптоматики.
Біполярний шизоафективний розлад
Залежно від характеру загострень, шизоафективний розлад може мати монополярну або біполярну форму. Монополярна форма проявляється повторюваними психотичними епізодами лише одного афективного типу – або депресивного, або маніакального. У біполярній формі спостерігаються епізоди обох типів: в одних загостреннях переважає маніакальна симптоматика, в інших – депресивна.
Такий тип перебігу вимагає більш гнучкого терапевтичного підходу, адже кожна фаза потребує окремої стратегії лікування. При правильній підтримці, ранній діагностиці та індивідуально підібраній терапії пацієнти з біполярною формою ШАР можуть досягати стабільної ремісії та зберігати соціальну адаптацію.
Шизоафективний розлад у підлітків
Середній вік пацієнтів на момент маніфестації шизоафективного розладу – близько 30 років, однак у деяких випадках захворювання може вперше проявитися ще в підлітковому віці. Рання форма ШАР частіше асоціюється з обтяженою спадковістю, складною соціальною ситуацією в родині та перенесеними психотравмами. До групи ризику входять діти, що зростають у середовищі зловживання наркотиками чи алкоголем, а також підлітки з досвідом домашнього насильства, цькування чи соціальної ізоляції.
У хлопців шизоафективний розлад діагностують частіше, ніж у дівчат. Продромальний період у підлітків зазвичай триває довше, ніж у дорослих, і може виявлятися різкими перепадами настрою, замкнутістю, дивною поведінкою, ідеями особливої місії чи небезпеки. Відсутність своєчасної діагностики та підтримки призводить до серйозних ускладнень – зниження успішності, залежностей, саморуйнівної поведінки, втеч з дому, участі у кримінальних угрупованнях або деструктивних спільнотах.
Шизоафективний розлад у дітей
Діагностика ШАР у дітей раннього віку надзвичайно складна через вікову незрілість психіки. У малюків до 5–6 років фантазії, вигадані друзі та ідентифікація себе з вигаданими героями – це нормальні етапи розвитку, які не свідчать про наявність галюцинацій чи марення.
До 10–11 років шизоафективний розлад у дітей проявляється переважно поведінковими порушеннями — емоційною нестабільністю, імпульсивністю, періодами пригніченості або надмірного збудження. Часто симптоми маскуються під соматичні скарги (головний біль, біль у животі), можуть зʼявлятися тики або кататонічні епізоди.
У молодших школярів із шизоафективним розладом можливе різке зниження когнітивних функцій, погіршення успішності, соціальна ізоляція. Таким дітям особливо важливо надати психолого-педагогічну підтримку, допомогти в адаптації до шкільного середовища та мінімізувати стресові фактори в побуті.
|
|
Шизоафективний розлад діагностика
При першому психотичному епізоді ШАР не діагностують; для встановлення діагнозу потрібно, щоб більшу частину часу (від 50% тривалості захворювання) були присутні серйозні афективні порушення і хоча б один маніакальний або депресивний епізод у житті. Протягом щонайменше 14 днів повинні спостерігатися симптоми шизофренії – галюцинації, марення, неадекватна поведінка, дезорганізація мислення та мови, кататонічні явища. Характер, силу та частоту симптомів визначають у ході патопсихологічного обстеження із застосуванням стандартних шкал та опитувальників.
При станах, що нагадують шизоафективний розлад, диференціальна діагностика обов’язкова для виключення органічної патології мозку – пацієнта оглядає невролог, проводиться МРТ та ЕЕГ. Також при підозрі на шизоафективний розлад диференціальний діагноз проводиться з іншими психічними розладами – шизофренією, БАР, параноєю, депресією та психозами, спричиненими вживанням спиртного та психоактивних речовин.
Лікування шизоафективного розладу
Тривалість лікування шизоафективного розладу залежить від стажу хвороби, вираженості симптомів, реакції пацієнта на терапію та професіоналізму лікаря-психіатра. За умови своєчасного звернення гостру форму шизоафективного розладу можна стабілізувати протягом 1–2 місяців; стаціонарний етап зазвичай триває 2–4 тижні.
Індивідуальна схема медикаментозного лікування підбирається з урахуванням клінічної картини. При шизоафективному розладі маніакального типу призначають атипові антипсихотики другого покоління; у складних випадках додають нормотиміки. При депресивному та змішаному типі після курсу антипсихотиків застосовують антидепресанти, переважно із групи СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну).
Для відновлення когнітивних і моторних функцій проводяться фізіотерапевтичні процедури; з метою закріплення терапевтичного ефекту пацієнтам рекомендована підтримувальна
Реабілітація при шизоафективному розладі
При затяжному перебігу шизоафективний розлад призводить до серйозної соціальної дезадаптації, тому для відновлення адаптивних навичок необхідний курс когнітивно-поведінкової терапії. Під час занять пацієнти навчаються керувати стресом, працюють над м’якою корекцією рис характеру та опановують методи саморегуляції, що допомагають знижувати інтенсивність маячних і нав’язливих думок. Участь у групах підтримки сприяє соціальній адаптації. У випадку з дітьми та підлітками важлива роль відводиться сімейній терапії та налагодженню відносин із батьками.
Профілактика шизоафективного розладу
Оскільки генетичну схильність до психотичних розладів усунути неможливо, основним напрямом профілактики є зміцнення стресостійкості та розвиток адаптивних ресурсів психіки. Для цього слід вести здоровий спосіб життя, займатися фізичною активністю, дотримуватись регулярного режиму сну і відпочинку, приділяти час хобі та спілкуванню з близькими. Для запобігання загостренням важливо чітко дотримуватись графіку прийому препаратів, уникати емоційного перенавантаження та відмовитись від шкідливих звичок.
Чи передається шизоафективний розлад у спадок?
Ймовірно, шизоафективний розлад передається полігенним шляхом – тобто успадковується не саме захворювання, а схильність до розвитку ендогенного психозу під впливом зовнішніх чинників. Чим більше у вашій родині випадків шизофренічних і афективних розладів, тим вищий ризик розвитку ШАР.
Відмінність шизоафективного розладу від шизофренії
Ключова відмінність шизоафективного розладу від шизофренії полягає в переважанні афективної симптоматики (депресії чи манії) над шизофренічною продуктивною симптоматикою. Прогноз при ШАР сприятливіший: структура особистості зазвичай не порушується, а дефіцитарні зміни розвиваються рідко.
Інвалідність при шизоафективному розладі
За умови контрольованого перебігу шизоафективний розлад рідко призводить до інвалідності. Сучасні препарати значно знижують частоту рецидивів та вираженість симптомів без важких побічних ефектів. Якщо дотримуватися схеми лікування, більшість пацієнтів зберігають здатність до повноцінного соціального життя, самореалізації та праці.
Чим раніше ви звернетеся за професійною допомогою до клініки «СІОН», тим швидше зможете стабілізувати свій стан – не дозволяйте діагнозу керувати вашим життям!
