Психічне здоров’я – це гармонійний стан, гармонія психічного, фізичного та соціального статусу, порушення одного з цих статусів спричиняє інші порушення психічних хвороб. Психічні захворювання – це величезні підрозділи у переліку захворювань.
Поряд із захворюваннями є прикордонні стани. прикладом прикордонних станів можуть бути невротичні розлади, які несуть функціональні порушення психічної сфери. Якщо такі стани не лікувати, вони далі прогресують у психіатричні патології, які можуть бути різноманітні в залежності від перебігу захворювання психіки та його виду. Якщо психічне захворювання не зупинити, воно може призводити до порушення соціального соціального функціонування, фізичної декомпенсації та в принципі до інвалідизації людини.
Лікування психічних захворювань має бути комплексним і обов’язково включати, окрім фармакологічного лікування, курс психотерапії. Ці два напрями однаково важливі для досягнення гарного результату. Що стосується психотерапії, то проводити її повинен фахівець, який добре орієнтується в питаннях клінічної психології. Лікування психічних захворювань без ліків, у більшості випадків, неможливе, а спроби обійти цей метод лікування закінчуються невдачею, втратою часу та грошей та погіршенням стану пацієнта.
Ознаки психічного захворювання, а точніше його симптоми, можуть бути різними, від підвищеної тривоги, дратівливості, зниженого тонусу настрою та безсоння до галюцинацій, марення, параної та психомоторного збудження. При цьому для точної діагностики мало скажемо одного “тесту на психічні захворювання”, тут потрібен цілий комплекс діагностичних методик, підбір яких залежить від симптомів психічного захворювання у конкретної людини.
Наша клініка лікування психічних захворювань знаходиться у Києві, що дуже зручно для наших клієнтів, при цьому це спокійне та затишне місце. Важливим фактором, що впливає на якість лікування, є невелика кількість стаціонарних місць (13 місць), що дозволяє приділяти всім клієнтам достатньо уваги. Все разом створює враження санаторію для лікування психічних захворювань, подібних до якого немає в Україні.
Окремо варто сказати, що якість лікування в нашій клініці забезпечують фахівці вищої категорії, серед яких заслужені лікарі України, професори, психологи різних напрямків із досвідом роботи не менше 10 років. Завдяки такому складу клініка може допомогти людині з будь-яким захворюванням психіки та провести повний комплекс необхідних заходів щодо лікування.
У широкому розумінні психічний розлад – це дисфункціональний стан, спричинений неадекватною реакцією на стандартні ситуації; у своїй психічні розлади людини не обмежуються психозами. Психічні розлади особистості, емоцій, настрої та поведінки діагностують не тільки у тих, хто чує голоси і вважає себе Наполеоном: по МКБ 10 психічні розлади визначаються як клінічно значущі порушення мислення, поведінки та емоцій, що ускладнюють соціальну адаптацію, а досягнення медичної науки дозволяють перемогти будь-який діяч.
Олена Володимирівна Новохатська
Лікар-психіатр, Психотерапевт
Князєва Ольга Анатоліївна
Лікар-психіатр, дитячий психіатр
Причини психічних розладів
Центральна ланка патогенезу ментальних розладів – вроджені та набуті порушення нейрогуморальної регуляції та медіаторного обміну. Порушення нервової діяльності обумовлені поєднанням внутрішніх та зовнішніх факторів: коли біологічно вразлива людина опиняється у несприятливих умовах, вона з високою ймовірністю захворіє.
З внутрішніх факторів, що провокують розлади психіки, відносять черепно-мозкові травми, пухлини мозку, нейроінфекції, порушення мозкового кровообігу, нейродегенеративні процеси та генетичні аномалії. Водночас у такого складного явища, як психічні розлади, причини не завжди пов’язані з ураженням мозку: важкі соматичні захворювання, такі як цукровий діабет, розсіяний склероз, ниркова та печінкова недостатність, також провокують порушення нервової діяльності.
Зовнішні стресові фактори викликають декомпенсацію патологічного процесу та призводять до відкритої маніфестації психічних захворювань. Психотравмуючі події – часта, але не єдина причина психічних розладів; до додаткових факторів ризику належать будь-які джерела хронічного стресу:
- зловживання алкоголем, наркотиками та стимуляторами;
- синдром відміни та різке припинення прийому антипсихотиків;
- фізичне та психологічне насильство;
- токсичне виховання та деструктивні установки;
- конфліктна обстановка в сім’ї та на роботі;
- важкі матеріальні умови;
- перевтома та систематичне недосипання;
- хронічна інтоксикація організму;
- прийом деяких ліків (симпатоміметики, холінолітики, глюкокортикоїди, нестероїдні протизапальні засоби, ізоніазид, агоністи дофаміну).
Емоційне оніміння. (відео)
Ознаки психічного розладу
Нефахівцеві складно визначити психічний розлад на око: ментальне захворювання на ранній стадії не змінює особистість, а психічне неблагополуччя не завжди очевидне. З боку зовнішні ознаки психічних розладів сприймаються як особливості характеру, невеликі дивацтва і дивацтва, яких прийнято ставитися з розумінням. Перші ознаки психічного розладу мають загальний характері і виявляються лише на рівні емоцій, настрої та поведінки; до типових скарг пацієнтів відносять:
- стійке відчуття емоційного дискомфорту;
- пригніченість та підвищена стомлюваність;
- погіршення пам’яті та концентрації уваги;
- проблеми зі сном та засипанням;
- різкі перепади настрою;
- проблеми під час виконання рутинних процесів;
- невідповідна реакція на стандартні подразники;
- нав’язливі думки та емоції;
- невміння відстоювати свої межі та інтереси;
- ексцентричність у манерах та одязі;
- недоречні емоційні та поведінкові реакції;
- втрата контролю над імпульсними спонуканнями.
Небезпечні психічні розлади
Мляві розлади психіки зазвичай не становлять прямої загрози життю, за винятком випадків, коли пацієнт не контролює свої дії і завдає шкоди собі та оточуючим. Самоушкоджуюча поведінка, ризиковані вчинки та агресивність характерні для багатьох ментальних захворювань, які слід тримати на контролі та за необхідності вдаватися до госпіталізації в період загострень:
- розлади харчової поведінки;
- депресія та біполярний афективний розлад;
- шизофренія та шизофренеподібні стани;
- нейродегенеративні захворювання із симптомокомплексом деменції;
- хімічна залежність та синдром скасування.
Психічні розлади: симптоми
Прояви ментальних захворювань різноманітні і залежать від типу розладу, але при цьому можна виділити загальний комплекс симптомів, що насторожують. Звертайте увагу на стійкі дисфоричні явища та когнітивні спотворення, що порушують послідовність мислення, емоційних та поведінкових реакцій:
- стійкі аномалії поведінки, які вперше позначилися в дитинстві та юності;
- глибокий дистрес чи негативний вплив на близьке оточення;
- суперечливі реакцію однотипні ситуації;
- різка розбіжність між вчинками та особистісною позицією;
- негнучка поведінка, нездатність адаптуватися до нових обставин;
- занепокоєння з приводу повсякденних дій;
- порушення логіки міркувань;
- нестійка чи неадекватна самооцінка;
- зниження соціальної та професійної продуктивності;
- складнощі з плануванням дій, прийняттям рішень та реалізацією задуманого.
Затяжні неврози схильні до соматизації – неотрефлексовані переживання маскуються під фізичні симптоми та призводять до розвитку психосоматичних захворювань. Розлади психіки можуть виявлятися як аритмії, перепадів артеріального тиску, бронхіальної астми, хронічного гастриту, виразковій хворобі тощо.
Що робити, якщо у родича психічний розлад?
Якщо ви підозрюєте у близької людини психічний розлад, не намагайтеся вирішити проблему самостійно. Самолікування та спроби взяти на себе функцію спеціаліста часто призводять до емоційного вигорання, а стан пацієнта – лише погіршується. Найкраще, що ви можете зробити – делікатно переконати людину звернутися до лікаря-психіатра. Якщо вона відмовляється від допомоги, зверніться до професіоналів, які проводять мотиваційне інтерв’ю – цей метод допомагає людині усвідомити необхідність лікування без тиску та конфліктів.
Як допомогти людині з психічним розладом?
Для успішної реабілітації людей із психічними розладами надзвичайно важливими є міцні соціальні зв’язки. Підтримка з боку родичів сприяє адаптації пацієнта до повсякденного життя та мотивує дотримуватися рекомендацій лікаря. Водночас у спілкуванні з людиною, яка має психічні порушення, не можна допускати співзалежності, надмірної опіки чи заохочення до хворобливої поведінки. Рідним рекомендовано пройти психотерапевтичну підтримку, щоб навчитися правильно взаємодіяти з близьким, який потребує допомоги, – не втрачаючи при цьому власних ресурсів та не дозволяючи втягнути себе в реальність психозу.
Куди звертатися при психічному розладі?
При невротичних станах або ментальних розладах легкої тяжкості варто спершу звернутися до психотерапевта. Якщо стан пацієнта потребує медикаментозної підтримки – необхідна консультація психіатра. У випадках виражених психотичних симптомів, ризику суїциду, загрози собі чи оточуючим, а також при порушенні здатності до самообслуговування – може знадобитися госпіталізація до психіатричного стаціонару.
Попри суттєвий прогрес у сфері психіатрії, багато людей досі уникають звернення до державних психоневрологічних закладів через побоювання «обліку» або суспільного осуду. У такій ситуації приватні клініки психічного здоров’я стають сучасною альтернативою: лікування здійснюється конфіденційно, без постановки на облік, з дотриманням прав пацієнта.
В клініці «СІОН» пацієнти отримують кваліфіковану допомогу в умовах повної анонімності, комфортного середовища та з повагою до особистості. Ми пропонуємо комплексний підхід до лікування – психіатрична підтримка, психотерапія, діагностика та реабілітація
|
|
Який лікар ставить психічні розлади?
Діагностикою неврозів та психозів займаються лікарі-психіатри; за підозри на ментальний розлад психотерапевти направляють клієнтів на консультацію. Остаточний діагноз ставиться за підсумками патопсихологічного обстеження; для виключення соматичних патологій залучають профільних фахівців – неврологів, кардіологів, ендокринологів.
Діагностика психічних розладів
Своєчасне розпізнавання психічних розладів часто ускладнене через різноманіття проявів і наявність схожих симптомів при різних діагнозах. Для первинного скринінгу психічного стану у дорослих і підлітків використовують стандартизовані психодіагностичні опитувальники, а при роботі з дітьми – проєктивні методики.
Диференційна діагностика психічних розладів проводиться під час патопсихологічного обстеження: фахівець уточнює характер, інтенсивність і частоту симптомів, а також застосовує нейропсихологічні тести для виявлення ознак органічного ураження мозку. Для виключення соматичних причин порушень можуть знадобитися апаратні та лабораторні обстеження — зокрема, МРТ головного мозку, ЕКГ, аналізи на біохімічні показники та рівень гормонів.
Лікування психічних розладів
Ефективне лікування психічних розладів у Києві ґрунтується на поєднанні медикаментозних, фізіотерапевтичних та психотерапевтичних методів. У випадку помірних невротичних реакцій часто достатньо регулярної роботи з психотерапевтом. Психотерапевтичні підходи спрямовані на зниження рівня тривоги, корекцію емоційного стану, пом’якшення акцентуацій характеру та покращення соціального функціонування.
Високу ефективність демонструє когнітивно-поведінкова терапія, що допомагає виявити та подолати деструктивні установки, вирішити внутрішні конфлікти й сформувати адаптивні моделі поведінки. Для роботи з неусвідомленими емоціями застосовують арттерапію, психодраму, гештальт-підхід. У разі труднощів у спілкуванні показана групова психотерапія.
Якщо симптоми вказують на розвиток психозу, виражену дезадаптацію або суттєвий дискомфорт, необхідна медикаментозна підтримка. Залежно від клінічної картини і загального стану здоров’я пацієнта до схеми лікування можуть включатися транквілізатори, седативні препарати, нейролептики, антидепресанти, вітаміни, ноотропи та адаптогени.
Для швидкого зняття симптомів використовують гіпнотерапію, а для стабілізації роботи нервової системи – фізіотерапевтичні методи: транскраніальна магнітна стимуляція, лікувальна фізкультура, стимуляція блукаючого нерва тощо. Стійкий терапевтичний ефект підтримується за допомогою реабілітаційних заходів та підтримувальної психотерапії, під час якої пацієнтів навчають технік саморегуляції, управління стресом, ефективної комунікації та безпечного вираження емоцій.
Види та класифікації психічних розладів
Ментальні розлади відрізняються не лише частотою, силою та комбінаціями симптомів, а й механізмами розвитку й структурою патологічних процесів. Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10), психічні порушення поділяються на блоки відповідно до спільних причин і клінічних проявів:
- органічні та симптоматичні психічні розлади (деменція, постенцефалітичний синдром, наслідки черепно-мозкових травм);
- порушення, викликані вживанням психоактивних речовин (гостре отруєння, синдром відміни, делірій);
- шизофренія, шизотипові розлади, маячні стани;
- невротичні, стресові та соматоформні розлади (фобії, панічні атаки, обсесивно-компульсивний розлад, неврастенія, дисоціативні та соматоформні стани);
- афективні (емоційні) розлади (депресія, дистимія, циклотимія, біполярний розлад, маніакальні та гіпоманіакальні епізоди);
- поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними чинниками (післяпологові розлади, порушення сну, лібідо, харчової поведінки тощо);
- розлади особистості у зрілому віці (дисоціальні, параноїдні, шизоїдні, тривожні, залежні, демонстративні, ананкастні);
- розумова відсталість та інші порушення психічного розвитку;
- емоційні та поведінкові розлади, що виникають у дитячому віці;
- неуточнені психічні порушення.
Рівень тяжкості ментального розладу визначається за двома критеріями:
– кількісним (порушення соціального функціонування);
– якісним (порушення сприйняття реальності).
Залежно від інтенсивності симптомів і глибини психічного дефіциту виділяють легкі, середні та тяжкі розлади. За характером проявів розрізняють невротичні та психотичні форми ментальних порушень.
Тяжкі психічні розлади
Найважчі розлади психіки спостерігаються серед психозів, коли до яскраво виражених дефіцитарних станів приєднуються продуктивні симптоми, що грубо спотворюють сприйняття реальності – галюцинації, марення, ілюзії та сенестопатії. Тяжкі психози спостерігаються при шизофренії, біполярному афективному розладі та гострих маревних розладах, алкогольному делірії та старечій деменції; при цьому сам хворий не розуміє тяжкості свого стану.
Сильний психічний розлад
Сильний психічний розлад характеризується серйозними емоційними, сенсорними та руховими порушеннями, нав’язливими станами та дефіцитом виконавчої функції. Незважаючи на виражену дезадаптацію, грубих порушень поведінки, сприйняття та осмислення дійсності не відзначається, продуктивні симптоми відсутні, зберігається критичне ставлення до своїх вчинків та усвідомлення необхідності терапії.
Легкий психічний розлад
При легких та помірних розладах психіки дисгармонічні риси особистості згладжені, психопатологічні симптоми носять загальний характер, дезадаптивні риси виявляються переважно у стресовій обстановці. З іншого боку, схильність до уникнення стресу та дисфункціональні психологічні захисту обмежують можливості самореалізації, тому легкі розлади поведінки також вимагають психотерапевтичної корекції.
Хронічні психічні розлади
Багато порушень особистості та поведінки беруть початок у дитинстві та ранній юності, а по досягненню зрілості переходять у хронічну форму. Залежно від виду розладу та особистих особливостей пацієнта розлади психіки протікають по-різному; за характером перебігу розрізняють три типи ментальних розладів:
- нападоподібні – періоди адекватного мислення чергуються з періодами загострень;
- безперервні – постійне посилення та ускладнення симптомів;
- змішані – захворювання проявляються змішаними фазами; змішана течія особливо характерна для емоційно-маячних розладів.
Психічні розлади у чоловіків
З ментальних порушень у чоловіків частіше зустрічається шизофренія, параноя, нарцисизм та дисоціальний розлад. Оскільки представники сильної статі звикли стримувати почуття, ознаки психічного розладу у чоловіків часто виявляються на тілесному рівні, маскуючись під симптоми гіпертонії, стенокардії, ІХС, гастриту, панкреатиту, виразковій хворобі, мігрені тощо.
Психічні розлади у жінок
У жінок емоційно-афективні порушення, зокрема депресивні стани, тривожні розлади та прикордонні психічні порушення, діагностуються у 2–3 рази частіше, ніж у чоловіків. Натомість тяжкі психічні захворювання – шизофренія, дисоціальні та психотичні розлади – спостерігаються рідше та, як правило, мають м’якший перебіг і більш позитивний прогноз щодо соціальної адаптації.
Частота порушень психіки в жінок частково зумовлена гормональними коливаннями, які впливають на функціонування центральної нервової системи. Найбільш уразливими періодами є пубертат, вагітність, післяпологовий етап і менопауза. Крім того, прийом гормональних контрацептивів також може бути чинником розвитку емоційно-афективних змін, особливо за наявності схильності до психоемоційної нестабільності.
Психічні розлади у підлітків
Гормональні зміни, зростаючі навчальні навантаження та соціальний тиск сприяють розвитку психічних розладів у підлітковому віці. Ексцентричність, що викликає поведінка, бурхливі емоційні реакції власними силами може бути звичайними проявами вікової кризи; підозрювати психопатологію варто, якщо паралельно спостерігаються насторожуючі ознаки:
- різкі зміни настрою чи стійка дисфорія;
- виражена апатія, порушення сну та апетиту;
- розлад сприйняття образу тіла;
- поведінкові реакції, властиві більш ранньому віку;
- самоушкодження та ризиковані вчинки.
Психічні розлади у дітей
Основні причини порушень психічного здоров’я у дітей раннього віку пов’язані з вродженими аномаліями розвитку нервової системи, родовими травмами та перенесеними нейроінфекціями. У старших дітей переважаючий вплив мають зовнішні чинники: складні життєві обставини, психологічні травми, дефіцит уваги та помилки у вихованні.
Крім ранніх проявів загальновідомих особистісних і поведінкових відхилень, у МКХ-10 також виокремлено специфічні психічні розлади, характерні саме для дитячого віку:
- гіперкінетичні розлади (гіперактивність і синдром дефіциту уваги – СДУГ);
- тривожність при розлуці з важливою дорослою фігурою;
- соціальні та фобічні тривожні розлади;
- дисоціальні порушення (опозиційна поведінка, соціалізовані та несоціалізовані форми);
- патологічна дитяча ревнощі до братів і сестер;
- негативізм, впертий протест і селективний мутизм (відмова говорити у певних ситуаціях);
- розлади прив’язаності (реактивний та дезорганізований тип);
- енурез і енкопрез у дітей після п’ятирічного віку.
Вчасна діагностика та психологічна підтримка дитини дозволяють запобігти розвитку більш складних психічних порушень у підлітковому й дорослому віці.
Психічні розлади у людей похилого віку
Літній вік входить до факторів ризику депресії: зміна способу життя після виходу на пенсію, втрата близьких та нестача спілкування створюють передумови для депресивних розладів. З іншого боку, емоційно-афективні порушення також можуть вказувати на розвиток нейродегенеративних процесів, що призводять до старечої деменції, тому до будь-яких проявів дисфорії у людини похилого віку слід поставитися серйозно і пройти комплексне обстеження у психіатра і невролога.
Профілактика та реабілітація психічних розладів
Щоб знизити ризик рецидиву ментального захворювання, важливо дотримуватись здорового способу життя: мати стабільний режим дня, уникати перевантажень, займатися фізичною активністю, знаходити час для спілкування та улюблених занять. Водночас радикально змінити стиль життя лише силою волі складно – необхідна внутрішня робота над собою, формування навичок емоційної саморегуляції та подолання деструктивних установок, які заважають одужанню.
Підтримувальна психотерапія та реабілітаційні заходи значно полегшують відновлення після перенесених розладів психіки. Вони спрямовані на зниження рівня стресу, покращення соціальної адаптації та відновлення внутрішньої рівноваги.
У клініці СІОН створено комфортні умови для конфіденційного лікування неврозів і психічних розладів з повним супроводом і реабілітаційною підтримкою. Запишіться на консультацію або зателефонуйте на гарячу лінію, щоб дізнатися більше та отримати персоналізований план відновлення.
