Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Травматичні події зазвичай застають нас зненацька, не залишаючи часу на усвідомлення і проживання втрати. Спогади про пережите можуть накочувати хвилями, порушуючи звичний уклад життя, змінюючи уявлення про себе, близьких і навколишній світ. Дехто поступово відновлює внутрішній баланс, іншим же потрібна підтримка фахівця – і це абсолютно нормально.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це не слабкість, а природна реакція психіки на глибоку душевну травму. Не існує «правильної» моделі поведінки після горя, проте існують ефективні підходи до корекції постстресових станів. У клініці «СІОН» ми застосовуємо сучасні методики, які допомагають повернути контроль над життям і внутрішню опору.

Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)?

Згідно з класифікацією МКХ-11, посттравматичний стресовий розлад належить до групи розладів, пов’язаних із впливом сильного стресу. З позиції сучасної медицини ПТСР – це форма тяжкого неврозу, що виникає як відповідь на надзвичайно травматичну подію, яка перевищила межі психологічної витривалості людини.

З нейрофізіологічного погляду, ПТСР – це наслідок порушення обробки сенсорної інформації в умовах хронічного дистресу. Надмірна активація симпатоадреналової системи спричиняє постійне внутрішнє напруження, яке знижує здатність адаптуватися і негативно впливає на загальне функціонування психіки.

Олена Володимирівна Новохатська
Лікар-психіатр, Психотерапевт

Записатися на консультацію

Князєва Ольга Анатоліївна
Лікар-психіатр, дитячий психіатр

Записатися на консультацію

Види посттравматичного стресового розладу (ПТСР)

Залежно від тривалості перебігу розрізняють гострий (1–3 місяці після події), хронічний (від 3 до 6 місяців і довше) та відстрочений ПТСР (симптоми з’являються через понад пів року після травми). Якщо прояви зберігаються понад рік, можливий розвиток посттравматичного розладу особистості.

За ступенем травматичного впливу та особливостями перебігу МКХ-11 виокремлює простий та комплексний типи ПТСР, які потребують різного терапевтичного підходу:

Простий ПТСР виникає після одноразової травматичної події. Зазвичай супроводжується підвищеною збудливістю, нав’язливими спогадами, униканням місць або обставин, що нагадують про травму. Має відносно легший перебіг і краще піддається корекції.

Комплексний ПТСР формується внаслідок регулярної ретравматизації або тривалого стресу (наприклад, насильство, військові дії, полон, жорстока експлуатація). Характеризується глибоким почуттям безсилля, провини, сорому, зниженням самооцінки та ознаками апатії. Часто супроводжується залежностями, девіантною поведінкою, депресією, тривожними та дисоціативними станами.

У науковій літературі також описано тривожний, астенічний, дисфоричний, дисоціативний, соматоформний та депресивний варіанти ПТСР. На практиці частіше трапляються змішані форми, що ускладнює діагностику.

Загальні критерії діагностики ПТСР:

• наявність психотравмівного досвіду;
• повторні флешбеки або нічні жахіття;
• уникнення спогадів або тригерів;
• стійкі негативні переконання про себе або світ;
• порушення когнітивних процесів (увага, памʼять);
• підвищена збудливість, реактивність, тривожність;
• емоційна нестабільність, дисоціація або дереалізація.

Для встановлення діагнозу потрібно, щоб щонайменше три симптоми зберігалися понад один місяць та значно впливали на соціальне функціонування.

Тетяна Георгіївна Редько. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). (Відео)

Симптоми та ознаки ПТСР

Симптоми та ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР)
Посттравматичний стресовий розлад у кожного проявляється по-своєму — інтенсивність симптомів залежить від віку, статі, попереднього досвіду, фізичного та психічного здоров’я, типу нервової системи, а також загального рівня стресостійкості.

Щоб правильно діагностувати ПТСР, симптоми прийнято поділяти на кілька груп залежно від сфери порушень:

Повторне переживання травматичного досвіду:

• нав’язливі спогади, страхи, флешбеки;
• яскраві сновидіння, нічні кошмари;
• галюцинації, відчуття повернення в момент травми.

Уникнення:

• бажання уникнути розмов про травмуючі події;
• уникання місць, людей або ситуацій, що нагадують про пережите;
• емоційна відстороненість, ізоляція, відмова від допомоги.

Когнітивні викривлення:

• переконання «я нічого не вартий», «усім не можна довіряти»;
• почуття провини, сорому, марності;
• песимістичне сприйняття майбутнього.

Емоційні та поведінкові порушення:

• емоційна нестабільність, тривожність, апатія;
• агресивність, роздратування, депресія;
• самопошкодження, суїцидальні думки або дії;
• втрата інтересу до життя та раніше приємних занять.

Підвищена настороженість (гіперреактивність):

• гіперчутливість до звуків, несподіваних рухів;
• проблеми зі сном, увагою, концентрацією;
• м’язова напруга, тремор, раптові спалахи люті або страху.

Психосоматичні скарги:

• головний біль, серцебиття, біль у грудях;
• розлади травлення, нудота, свербіж шкіри;
• хронічна втома, слабкість, порушення апетиту.

Якщо більшість цих симптомів зберігаються понад 1 місяць і впливають на якість життя – обовʼязково зверніться до спеціаліста. У клініці СІОН вам допоможуть мʼяко та ефективно подолати наслідки травматичного досвіду.

Основні причини ПТСР

Сучасна психіатрія повʼязує виникнення ПТСР насамперед із порушеннями роботи головного мозку, спричиненими надмірною активацією симпато-адреналової системи. Під час екстремального стресу в організмі порушується баланс нейромедіаторів, змінюється активність лімбічної системи (зони емоцій) та префронтальної кори (центр прийняття рішень).

Через ці зміни між травматичною подією та зовнішніми подразниками, які її супроводжували (звуки, запахи, обличчя, ситуації), формується стійкий асоціативний зв’язок. Людина неусвідомлено повертається у той самий стан страху, ніби все відбувається знову, — навіть якщо загрози більше немає.

Особливо вразливими виявляються люди з попереднім травматичним досвідом у дитинстві – зокрема, ті, хто пережив фізичне або психологічне насильство, емоційне відчуження, розлуку з одним із батьків або іншим значущим дорослим.

Схильність до формування патологічної реакції на стрес підвищується під дією таких чинників:

• біологічна вразливість (слабка нервова система, порушення обміну речовин, дефіцит сну);
• особистісні особливості (висока тривожність, песимістичне мислення, занижена самооцінка);
• ступінь травмуючого впливу (раптовість, жорстокість, безсилля, втрата близької людини);
• відсутність підтримки після події або соціальна ізоляція;
• повторна ретравматизація або триваюча загроза (наприклад, бойові дії, насильство в родині).

Розуміння цих причин допомагає не лише в діагностиці, а й у побудові ефективної терапії ПТСР – з урахуванням життєвого контексту пацієнта та його вразливостей.

До основних чинників, що сприяють розвитку ПТСР, належать:

• пряма загроза життю – як власному, так і близьких людей;
• раптовість та непередбачуваність подій, що викликають сильний шок;
• втрата житла, майна чи засобів до існування внаслідок обстрілів, пожеж або інших катастроф;
• пережите воєнне насильство, участь у бойових діях, перебування під обстрілами чи у полоні;
• окупація, евакуація або примусове переселення з рідного дому;
• масові лиха або катастрофи, включно з війною, терористичними актами, аваріями;
• вимушене скоєння дій, що суперечать власним переконанням (особливо в умовах бойових завдань, порятунку чи служби);
• відсутність підтримки, ізоляція, страх осуду чи стигматизації після травматичної події;
• повторюваність або тривалість травмуючих ситуацій (наприклад, тривале перебування в зоні бойових дій);
• приниження людської гідності, фізичне чи моральне насильство;
• зґвалтування, харрасмент, тортури або побої;
• схожість ситуації з непроопрацьованими дитячими психотравмами.

Види травматичних подій

Рівень травматичного впливу визначається індивідуально, проте найчастіше розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) передують екстремальні події, що виходять за межі звичного досвіду:

• природні та техногенні катастрофи (землетруси, повені, пожежі, вибухи, аварії);
• військові дії, окупація, обстріли та евакуація з гарячих точок;
• терористичні акти або збройні напади;
• фізичне, психологічне чи сексуальне насильство, зокрема в дитинстві;
• перебування в умовах обмеження волі (ув’язнення, полон, табори);
• примусове свідчення жорстокості, загибелі людей чи руйнування;
• втрата або важка хвороба близької людини;
• важке поранення, інвалідність чи діагноз, що загрожує життю;
• психологічна травма, пов’язана з болючими медичними процедурами або оперативним втручанням;
• втрати через війну – житла, засобів до існування, звичного способу життя.

Супутні розлади при ПТСР

Найважчі наслідки ПТСР – коморбідні патології, які нерідко приєднуються при затяжному перебігу розладу і складніше піддаються корекції. Найчастіше визначаються тривожні та депресивні розлади, порушення лібідо, фобії, суїцидальні схильності, імпульсивність та ризикована поведінка. При соматофорному типі ПТСР постраждалих переслідують психосоматичні захворювання; іноді на тлі посттравматичного синдрому розвиваються асоціальні розлади, шизофренія та шизофреноподібні стани.

Коморбідні психопатології при посттравматичному синдромі зазвичай пов’язані з обставинами травми: жертви ДТП бояться сідати за кермо, учасники бойових дій не переносять галасу, що асоціюється із вибухами боєприпасів тощо. При ускладненому ПТСР стадії також впливають характер скарг: у гострий період у пацієнтів з’являються фобії і дисоціативні розлади, при хронічному процесі спостерігається підвищена соціальна тривожність, самоушкодження і суїцидальні спроби.

Діагностика та фактори ризику ПТСР

Пацієнтам, які пережили психотравму, часто важко говорити про свої відчуття й думки, тому для виявлення посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та оцінки його тяжкості застосовують спеціальні опитувальники та навідні запитання. Під час консультації психотерапевт звертає увагу не лише на зміст відповідей, а й на міміку, жести, інтонацію, напрямок погляду, зміни в поведінці – усе це є важливими маркерами ПТСР.

Для виключення симуляції або перебільшення симптомів використовуються психодіагностичні методики з контрольними шкалами, які перевірені практикою. У роботі з дітьми фахівець спостерігає за поведінкою в спонтанній обстановці, за потреби застосовує ігрові або проєктивні техніки. Діагноз ПТСР у дитини ставиться на підставі клінічних ознак і динаміки стану.

При гострій травмі та у групах ризику важливо враховувати індивідуальні фактори вразливості, що підвищують ймовірність розвитку ПТСР:

• жіноча стать та вік 45–59 років;
• емоційна незрілість, недостатній життєвий досвід;
• хронічні хвороби або ранні психотравми;
• виховання в дисфункційній чи токсичній родині;
• психологічні особливості – підвищена тривожність, чутливість, перфекціонізм, схильність до гіперконтролю.

Ефективні методи лікування ПТСР

При діагнозі посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) лікування завжди підбирається індивідуально – з урахуванням характеру травми, глибини симптомів і психологічного портрету пацієнта. Основу терапії складають методики десенсибілізації, спрямовані на переробку травматичних спогадів за допомогою білатеральної стимуляції.

Золотим стандартом вважається ДПДГ (десенсибілізація та переробка за допомогою руху очей / EMDR) – офіційно рекомендований метод ВООЗ. Альтернативні варіанти: світлотерапія, гіпноз, ВР-терапія.

Як це працює: методи десенсибілізації допомагають мозку розірвати зв’язок між тригером і болісним досвідом, перемістивши спогади з активної до довгострокової пам’яті. При легкій травмі достатньо 3 сеансів ДПДГ; при хронічному ПТСР – 8 і більше.

Когнітивно-поведінкова терапія та саморегуляція
Для подолання деструктивних установок та відновлення адаптивності застосовується когнітивно-поведінкова терапія з фокусом на травмі. Пацієнтів навчають:

• переосмислювати травматичний досвід;
• формувати реалістичну картину світу;
• відновлювати віру у себе та налагоджувати стосунки з іншими.

Також застосовують техніки саморегуляції, що допомагають знижувати тривожність і відновлювати контроль:

• біологічний зворотній зв’язок (біофідбек);
• дихальні практики та м’язова релаксація;
• візуально-рухова дисоціація та віртуальна реальність (VR-терапія);
• арттерапія та наративні методики;
• поведінкова активація, що повертає до звичного ритму життя.

Профілактика ПТСР: як не зануритися в темряву

Після травми не варто чекати розвитку ПТСР — важливо вчасно звернутися до кризового психолога. Психологічна підтримка у гострий період дозволяє прожити і прийняти свій досвід без сорому та самозвинувачення, у безпечному середовищі.

Для представників груп ризику — військових, медиків, рятувальників, правоохоронців — проводяться тренінги розвитку емоційного інтелекту та стресостійкості. Це знижує ймовірність розвитку ПТСР у майбутньому.

Коли час звертатися за допомогою?
Не зволікай, якщо після психологічної травми помічаєш тривожні сигнали:

• нав’язливі думки, страхи, нічні кошмари;
• емоційна глухота, апатія, відсутність інтересу до життя;
• вибухи агресії або неконтрольовані сльози;
• відчуття провини, сорому, втрати контролю над собою;
• розлади сну, апетиту, поява думок про самогубство.

У таких випадках звернись до кризової служби або психотерапевта. Якщо цінуєте професіоналізм, підтримку та сучасні підходи – клініка СІОН пропонує безпечний простір для вашого психологічного відновлення.

Коли звертатися по екстрену допомогу?

Якщо ви пережили психотравмуючу подію – не чекайте, поки симптоми переростуть у повноцінний посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Важливо вжити заходів, щойно ви відчуєте, що втрачаєте контроль над ситуацією. Причиною для термінового звернення до фахівця можуть бути будь-які прояви дистресу, що з’явилися протягом місяця після травми:

• нав’язливі думки, фобії, підвищена тривожність;
• раптові спалахи гніву або сліз, які неможливо стримати;
• емоційне спустошення, втрата мотивації та інтересу до життя;
• постійне відчуття провини чи сорому;
• проблеми зі сном або апетитом;
• часті нічні кошмари;
• поява думок про самогубство.

Щоб повернути собі відчуття контролю, можна звернутися до кризової служби або зателефонувати на гарячу лінію психологічної підтримки. А далі – важливо не зволікати з повноцінною терапією.

Якщо для вас важливі конфіденційність, турбота та науково обґрунтовані методи, клініка СІОН створила безпечний простір для вашого одужання. Запишіться на консультацію вже сьогодні – допомога поруч.

Олена Володимирівна Новохатська
Лікар-психіатр, Психотерапевт

Записатися на консультацію

Князєва Ольга Анатоліївна
Лікар-психіатр, дитячий психіатр

Записатися на консультацію

Цікаві факти про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

1. Психологічна травма не завжди призводить до ПТСР. За даними ВООЗ, понад 70% людей у світі пережили хоча б одну особисту трагедію, однак лише 5,6% мають діагностований посттравматичний розлад.

2. Український контекст. Після початку повномасштабної війни симптоми ПТСР спостерігались у 21% внутрішньо переміщених осіб за критеріями МКХ, та у 27,4% — за критеріями DSM-5.

3. Сексуальне насильство — найчастіша причина ПТСР. До третини випадків пов’язані саме з насильством на сексуальному ґрунті. У жертв зґвалтування частота ПТСР сягає 94%.

4. Гендерні відмінності. Жінки страждають на ПТСР удвічі частіше. У США серед цивільного населення посттравматичний розлад мали 8% жінок і 4,1% чоловіків. Серед військовослужбовців — 13,4% і 7,7% відповідно.

5. Ефективність психотерапії. За пів року когнітивно-поведінкової терапії симптоми ПТСР знижуються майже наполовину у 21–46% пацієнтів.